в школах України

«У пошуках щастя», проект присвячений ювілею книги Олександра Гріна «Алые паруса»

Автор: Кібенко Тетяна Анатоліївна, вчитель зарубіжної літератури Козіївської ЗОШ І-ІІ ступенів Коростишівського району Житомирської обл.
Презентація до уроку

Kibenko_Tanya 2

Kibenko_Tanya_audio

«Мир, в котором живут герои Грина, может показаться нереальным только человеку нищему духом. Тот, кто испытал лёгкое головокружение от первого же глотка солёного и тёплого воздуха морских побережий, сразу почувствует подлинность гриновского пейзажа, широкое дыхание гриновских стран». К. Паустовський
«Если отнять у человека способность мечтать, то отпадет одна из самых мощных побудительных причин, рождающих культуру, искусство, науку и желание жить.» О. Грін

Виконавці: учні 7-го класу
Мета проекту:
· розширити культурно-пізнавальні інтереси;
· навчити визначати художню своєрідність і загальнолюдську значущість твору Олександра Гріна «Алые паруса», зокрема у зіставленні з творами інших видів мистецтва;
· формувати уміння бачити художні деталі, розуміти творчий задум письменника;
· спонукати до самовдосконалення;
· сприяти розвитку навичок високого рівня навчання з використанням засобів Microsoft
Проект відповідає програмним вимогам, ґрунтується на основних завданнях чинної програми, охоплює тему (позакласне читання), що вивчаються у 7 класі.

Ключове питання. У чому полягає щастя Олксандра Гріна і його головних героїв ?
Тематичні питання.
1) В яких умовах формувалася творча натура Олександра Гріна?
2) Який зв’язок російського письменника з Україною?
3) Як співвідносяться історія створення повісті з початковим задумом письменника?
4) Які основна тема та ідея повісті – феєрії «Алые паруса»
5) В чому символіка пурпурових вітрил?
6) Чи можуть бути актуальними сьогодні художні образи Ассоль та Грея, створені Олександром Гріном?
7) Який відголосок знайшла фейєрія «Алые паруса» О. Гріна в інших творах літератури, живопису, музики?

Диференціація.
1. Учні, що мають навички роботи з програмами Microcoft Power Point, Windows Movie Maker та Microcoft Publisher відповідають за створення презентації, Слайд—шоу, публікацій.
2. Учні, що мають навички роботи з Інтернетом, відповідають за створення та організацію бази даних інформації, використовують програму OneNote та ін.
3. Учні, які не мають достатніх навичок роботи з комп’ютером, вивчають друковані матеріали, займаються відбором та узагальненням інформації.
4. Окремі учні створюють малюнки та поробки.

Хід виконання проекту:

учні розподілилися на групи;
прочитали твори Олександра Гріна;
обрали тему, дослідили її та оформили:

1. Презентацію «Вигадка – це чернетка життя», дослідження матеріалів, пов’язаних з фактами біографії письменника (Хоменко Н., Пилипенко Д.);
2. Презентацію «Музей Гріна» (Корецька Ю.);
3. Презентацію «Ілюстрації до феєрії Гріна», дослідження ілюстрування повісті О. Гріна різними художниками (Савченко Н., Науменко О.);
4. Публікацію «Під знаком пурпурових вітрил», дослідження зв’язку твору Гріна з образотворчим мистецтвом та музикою (Кравченко Р.);
5. Виставку малюнків і корабликів «Робити чудеса своїми руками» (більшість учнів);
6. Публікацію «Вигадка – це чернетка життя», пошук та дослідження елементів, що пов’язують Гріна з Україною (редколегія);
7. Тематичний стенд «У пошуках щастя» ;
8. Сценарій позакласного заходу «У пошуках щастя».
Презентували результати своїх досліджень у формі проведення позакласного заходу для учнів школи та учасників семінару районного методоб’єднання вчителів світової літератури

Початок роботи – 16 січня 2011 р.
Завершення – 28 березня 2012 р.

Отримані результати:
учні самостійно прочитали твір Гріна;
навчилися знаходити та опрацьовувати інформацію (друковану та електронну);
заочно познайомилися з місцями, пов’язаними з іменем Гріна;
анонсували:
художні фільми та мультфільми, створені за мотивами творів письменника;
книгу «Алые паруса» Олександра Гріна різних видань;
розшукали:
знамениті вислови Гріна і про нього;
фотографії Гріна та пам’ятників йому у різних місцях;
сучасних митців, які створюють нові образи за творами Гріна
створили:
книжкову виставку «Світ Гріна»;
стенд «У пошуках щастя»;
буклет «Життя—чернетка вигадки»
провели:
декілька соціологічних опитувань серед однолітків;
дискусію на тему «Чи сучасні Ассоль та Грей?»?»;
захист створених робіт.
Найголовніше:
ми плідно працювали;
нам було цікаво;
дізнались багато нового;
отримали задоволення від творчості!

Мета уроку: презентувати роботу учнів над проектом «У пошуках щастя»
(до ювілею книги Олександра Гріна «Пурпурові вітрила»); узагальнити знання учнів про твір Олександра Гріна «Алые паруса»; розвивати критичне мислення, зв’язне мовлення учнів; спонукати до самовдосконалення, розвитку духовності.
Тип уроку: узагальнення і систематизації знань.

Хід уроку

І. Вступна частина.
1. Організаційна частина. (Слайди 1-3)
2. Слово вчителя. Море… Безмежне, таємниче, хвилююче. Море – символ бурхливого життя, небезпек, які вимагали від людей особливих якостей. Воно завжди приваблювало людину, манило її у чарівний світ фантазій, заставляло неспокійно битися її серце, спонукало до мрій про щось неймовірно прекрасне, нездійсненне. Чайка, що пролітає над хвилями, уявлялась тою бажаною птахою щастя, яку всі шукають, але яку так легко злякати. Щастя… кожен наділяє це слово своїм змістом, і у кожного свій тернистий шлях до нього. Поговоримо про щастя?
3. Мотивація начальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.
1. Слово вчителя. Знаковий твір великого романтика, співця моря – Олександра Гріна «Алые паруса» закінчуються словами: «и думал о счастье». Кожен з нас хотів би бути щасливим. Можливо цей твір розкриє якісь «секрети»? Чи був щасливим сам автор? Давайте разом пошукаємо відповіді на ці запитання.
Гріна зараз читає не дуже багато людей. І справа тут не в елітарності, а в тому, що читають його і найближчим часом читатимуть тільки ті самі “недоторкані”, про яких він писав і до числа яких належав сам” – люди з «летючою душею». Їх легко помітити. Ось послухайте.
2. Виступ підготовлених учнів. Інсценізація твору «Разговор со случайным знакомым» з «Поэмы о разных точках зрения» Роберта Рождественського. [1](Слайд 2)

— Смотри, как дышит эта ночь.
Звезда, уставшая светить,
Упала,
Обожгла
Плечо.
— Чо?
— Смотри, как вкрадчивый туман
Прижался
К молодой воде.
— Где?
— Он полночью поклялся ей,
Он взял в свидетели луну.
— Ну?!
— Они сейчас уйдут в песок,
Туда, где не видать ни зги.
— Гы!.
— И, ощутив побег реки,
В беспамятстве забьется ерш.
— Врешь!
— Да нет, я говорю тебе,
Что столько тайн хранит земля, березы, ивы и ольха.
— Ха!.
— А сколько музыки в степях,
В предутреннем дрожанье рос.
— Брось!
— Да погоди!
Почувствуй ночь,
Крадущийся полет совы, сопенье медленных лосих.
— Псих!
— Послушай,
Разве можно так:
Прожить —
И не узнать весны, прожить —
И не понять снега. — Ага!.

Вчитель. Романтично настроєна людина схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності, емоційної піднесеності. Такими людьми, дивовижними персонажами, несхожими на практичних земних людей населив російський письменник Олександр Грін свою країну…. Сьогодні ви маєте можливість презентувати свою роботу над проектом «У пошуках щастя» і можливо ми знайдемо відповідь на наше запитання: У чому полягає щастя Олександра Гріна і його головних героїв ?
Володимир Висоцький говорив: «Щастя – це подорож. Не обов’язково з переміною місця: подорож може бути в душу іншої людини – у світ письменника, поета…» Тож вирушаймо у світ письменника Гріна!
ІІ. Основна частина.
1. Презентація біографії Гріна «Вигадка – це чернетка життя»[2]. (Слайд 5 -6)
Учень 1. Є письменники, ім’я яких викликає світлу усмішку, зворушення, бажання пригадати “смак дитинства”. Саме до них належить Олександр Степанович Гриневський – Олександр Грін, російський письменник-романтик, який народився 23 серпня 1880 року в Росії у В’ятській губернії, в сім’ї засланого поляка-повстанця Степана Гріневського.
Учень 2. Грін з раннього дитинства мріяв про кругосвітні подорожі і дивовижні далекі країни, про прекрасну і романтичну професію моряка. Перше слово, яке самостійно прочитав Сашко, було «море».
Учень 1. «В моем уме вдруг слились звуки этих букв и следующих, и, сам не понимая, как это вышло, я сказал — «море»…»
Учень 1. Першою книжкою стала «Подорож Гуллівера до країни Ліліпутів» Джонатана Свіфта.
Після чого читав «бессистемно, безудержно, запоем». (Слайд 7)
Учень 2. Його приваблювала романтика далеких мандрів. Коли шістнадцятирічний Олександр нарешті вирушив до моря, у нього було з собою шість карбованців, вербовий кошик зі зміною білизни і.. набір акварельних фарб, якими він планував писати етюди десь на берегах Ганга.
Учень 1. Доля закинула його спершу до Одеси. Як юнга він побував у Феодосії, Севастополі. Найбільше його вразила Ялта. “Вогні порту зливались із вогнями невідомого міста. Пароплав наближався до молу при ясних звуках оркестру в саду”. Чи не тоді в уяві Гріна виникали сюжети майбутніх “Пурпурових вітрил”, “Тої, що біжить по хвилях”?
Учень 2. (Слайд 8)Гріневський писав: «Я став придивлятися до моря і морського життя з його внутрішнього, справжнього боку, вперше відчувати, що тут такі самі люди, як і всюди, і що чудеса – в самих нас». Ось і шукав «чудес у самих нас» майбутній письменник, працюючи і слюсарем, і рудокопом, і вантажником, і актором, і золотошукачем, і рибалкою. Навіть десять місяців служив в армії.
Учень 1. (Слайд 9)Він так і не дослужив, утік з армії і захопився революційними ідеями. Незабаром письменник нелегально переїхав до Петербурга. Там він злидарював, і ті враження почали лягати на папір. Так Гриневський став письменником Гріном. Грін – це хлопчаче прізвисько письменника. З 1907 року він під цим псевдонімом почав друкувати свої твори.
Учень 2. У лютому 1921р. Грін одружився із Ніною Миколаївною Мироновою. І в цьому ж році розпочав роботу над романом «Сяючий світ», у якому втілив думку про могутність людського духу, котрий не можна здолати. Грін писав романтичні твори, мріючи зробити дійсність кращою, показати шляхи її вдосконалення.
Учень 1. Олександр Грін завжди уявляв, що перебуває в екзотичних краях. Романтичний мрійник, він умів перетворювати реальне життя на казку. Поступово створив свою фантастичну країну, яку згодом назвуть Грінландією. Його Зурбаган, Лісс, Гель-Гью дуже нагадують Сімферополь, Одесу, Феодосію..
Учень 2. (Слайд 10)Феодосія особливо припала йому до душі. Він там і жив разом з родиною з 1924 по 1930 роки. Олександр Степанович дуже любив це місто; старовинні вулички, маленьку площу Фонтанну, невисокі будинки, прекрасне море зі зграєю кораблів у порту.
Нині у Феодосії є музей – квартира письменника.
Учень 1. «У цій квартирі ми прожили чотири хороших, ласкавих роки», — згадувала Ніна Миколаївна Грін. У цілому за шість років, проведених у Феодосії, Грін написав половину всього створеного ним за все життя.
Учень 2. У 20-і роки Гріна ще друкували, він мав літературний успіх, але поступово він сходив нанівець. Виявилось, що такий письменник як Олександр Грін, радянській владі не потрібний. Вони жили бідно, Грін хворів.
Учень 1. (Слайд 11) У 1930 році Ніна Миколаївна виміняла на золотий годинник з браслетом, який їй колись подарував Олександр Степанович, маленький будиночок у Старому Криму.
Учень 2. З розкритого вікна він милувався краєвидами навколишніх гір. У теплі ясні дні ліжко з хворим Гріном виносили на двір, і він багато часу проводив у садочку, під улюбленим горіхом.
Учень 1. Та все ж таки, через невеликий проміжок часу, лікарі поставили невтішний діагноз – рак.
(Слайд 12) Побачивши цю фотографію дівчинка Таня Рождественська написала вірш [3]
(читає підготовлена учениця)

Он лежал на узкой постели,
Повернувшись лицом к окну.
Золотые ласточки пели
Догорающую весну.

Где-то море ласкало берег.
Расстилалось пеной у ног.
Он лежал, не желая верить,
Что увидеть моря не мог.

Взгляд тяжел и уже неясен..
Он устал от жестоких мук.
Но вставал, до боли прекрасен,
Мир, пригрезившийся ему.

Где морями шли капитаны,
Где от счастья пели глаза,
И от Лисса до Зурбагана
Ветром полнились паруса..

Человек умирал, не зная,
Что ко всем берегам земли
Шли, как алая птичья стая,
Им придуманные корабли.

Учень 2. 8 серпня 1932 року Олександра Гріна не стало. (Слайд 13)
Він був щасливим за життя: не зрадив своєму покликанню, жив біля моря, мав свою Ассоль.
Учень 1. «Ты мне дала столько радости, смеха, нежности и даже, поводов иначе относиться к жизни, чем было у меня раньше, что я стою, как в цветах и волнах, а над головой птичья стая… Если есть сейчас подлинно счастливый человек, которому даже будничные мелочи его жизни украшены любовью, то это я самый и есть…»
Учень 2. Олександр Грін одного разу продав пальто, щоб в день народження коханої подарувати їй троянди і щороку в день народження Ніни Грін в домі-музеї ставлять корзину троянд перед її портретом в пам’ять про кохання великого романтика (кладуть троянди до портрету Н. Грін).
2. Презентація «Музей Гріна» [4]. (Слайд – фільм)
Екскурсовод – А я запрошую здійснити вас віртуальну екскурсію до музею.
У феодосійському будинку на Галерейній, 10 гостинно приймає відвідувачів Літературно-меморіальний музей Гріна.
Поблизу нього – барельєф великої бригантини, біля якої вирізьблено з каменю місто Каперну, великий справжній якір.
Над дверима до музею – портрет Гріна роботи Сави Бродського.
У першій кімнаті – карта “Грінландії”.
Наступна кімната – “Трюм фрегата” – містить все, що асоціюється із романтикою морських подорожей.
У робочому кабінеті фотографії, книжки, робочий стіл, куплений Гріном на аукціоні. Він не любив значущості: “Від письменника найменше має пахнути письменником”.
У ”Каюті мандрів” все, що стосується дитинства, юності Гріна. Тут і старовинна шарманка, що “брала участь” у фільмі “Лицар мрії” про Олександра Гріна та була подарована кіностудією музею.
У каюті капітана – бюст Гріна скульптора Володимира Ушакова та чудові ілюстрації Бродського до творів письменника.
“Кліперна”, “Ростральна” – ці назви кімнат музею свідчать про серйозне захоплення Гріна морем.
“Музей-корабель” – саме така концепція покладена в основу ініціатором його створення Геннадієм Івановичем Золотухіним.
Якір, ліхтарі, штурвал, ванти, сплетені з канатів, моделі вітрильників..
У “Ростральній” представлено” ростру (носову частину) бригантини “Тої, що біжить по хвилях” майже в натуральну величину із зображенням жінки.
Привертає увагу модель геліота “Секрет” з пурпуровими вітрилами.. Дякую за увагу.
3. Виступ учня – літературознавця. (Слайд 14)
Дуже складно було дізнатися про історію створення повісті Гріна «Пурпурові вітрила». Задум твору у автора з′ явився, коли ще не скінчилась громадянська війна, а голод господарював у містах і селах.
Одного разу у вітрині магазину іграшок Грін побачив човника з гострим вітрилом з білого шовку: «Эта игрушка мне что-то сказала, но я не знал, что. Тогда я прикинул, не скажет ли больше парус красного, а лучше того – алого цвета, потому что в алом есть яркое ликование. И вот, развертывая из этого, беря волны и корабль с алыми парусами, я увидел цель его бытия».
Повість «Пурпурові вітрила» була прочитана друзям у 1920 році, у 1921 надрукована частина «Грей». А в день народження дружини 23 листопада 1922 року автор присвятив свою повість їй: «Нине Николаевне Грин подносит и посвящает Автор..»
Грін називав свою дружину «фея волшебного ситечка». Він «просіював» свої твори через «ситечко» її вражень. Видана книга вперше в 1923 році.
Сам твір називають повістю, казкою, романтичною поемою, сам автор сказав, що це повість про капітана та дівчинку, а підписав феєрія…
«Феєрія – театральна або циркова вистава з фантастично – казковим сюжетом, з широким використанням сценічних ефектів і трюків».
У повісті багато вогню і блиску, яскравий ефект появи корабля.
А також у творі є прекрасна казка, створена Еглем.

4. Інсценізація уривку «Зустріч Егля з маленькою Ассоль» [5]
Ассоль – “Если я спущу ее на воду поплавать немного, — она ведь не промокнет, я ее потом вытру”.
“Ты откуда приехал, капитан? — — Я приехал” приехал.. приехал я из Китая. — А что ты привез? — Что привез, о том не скажу. — Ах, ты так, капитан! Ну, тогда я тебя посажу обратно в корзину”. Ах, господи! Ведь случись же.. ”
Ассоль – Теперь отдай мне, — Ты уже поиграл. Ты как поймал ее?
Егль – Клянусь Гриммами, Эзопом и Андерсеном,. — Это что-то особенное. Слушай-ка ты, растение! Это твоя штука?
Ассоль – Да, я за ней бежала по всему ручью; я думала, что умру. Она была тут?
Егль – У самых моих ног. Кораблекрушение причиной того, что я, в качестве берегового пирата, могу вручить тебе этот приз. Яхта, покинутая экипажем, была выброшена на песок трехвершковым валом — между моей левой пяткой и оконечностью палки. (стукнул тростью.) — Как зовут тебя, крошка?
Ассоль – — Ассоль (пряча в корзину поданную Эглем игрушку)
Егль – Хорошо. Мне, собственно, не надо было спрашивать твое имя. Хорошо, что оно так странно, так однотонно, музыкально, как свист стрелы или шум морской раковины: что бы я стал делать, называйся ты одним из тех благозвучных, но нестерпимо привычных имен, которые чужды Прекрасной Неизвестности? Тем более я не желаю знать, кто ты, кто твои родители и как ты живешь. К чему нарушать очарование? Я занимался, сидя на этом камне, сравнительным изучением финских и японских сюжетов.. как вдруг ручей выплеснул эту яхту, а затем появилась ты.. Такая, как есть. Я, милая, поэт в душе — хоть никогда не сочинял сам. Что у тебя в корзинке?
Ассоль – Лодочки, –(встряхивая корзинкой) — потом пароход да еще три таких домика с флагами. Там солдаты живут.
Егль – Отлично. Тебя послали продать. По дороге ты занялась игрой. Ты пустила яхту поплавать, а она сбежала — ведь так?
Ассоль – Ты разве видел? Тебе кто-то сказал? Или ты угадал?
Егль – Я это знал.
Ассоль – А как же?
Егль – Потому что я — самый главный волшебник. — Тебе нечего бояться меня, — (серьезно сказал он.) — Напротив, мне хочется поговорить с тобой по душе. Ну-ка, — ну-ка, Ассоль, слушай меня внимательно. Я был в той деревне — откуда ты, должно быть, идешь, словом, в Каперне. Я люблю сказки и песни, и просидел я в деревне той целый день, стараясь услышать что-нибудь никем не слышанное. Но у вас не рассказывают сказок. У вас не поют песен. А если рассказывают и поют, то, знаешь, эти истории о хитрых мужиках и солдатах, с вечным восхвалением жульничества, эти грязные, как немытые ноги, грубые, как урчание в животе, коротенькие четверостишия с ужасным мотивом.. Стой, я сбился. Я заговорю снова.
Не знаю, сколько пройдет лет, — только в Каперне расцветет одна сказка, памятная надолго. Ты будешь большой, Ассоль. Однажды утром в морской дали под солнцем сверкнет алый парус. Сияющая громада алых парусов белого корабля двинется, рассекая волны, прямо к тебе. Тихо будет плыть этот чудесный корабль, без криков и выстрелов; на берегу много соберется народу, удивляясь и ахая: и ты будешь стоять там Корабль подойдет величественно к самому берегу под звуки прекрасной музыки; нарядная, в коврах, в золоте и цветах, поплывет от него быстрая лодка. — “Зачем вы приехали? Кого вы ищете?” — спросят люди на берегу. Тогда ты увидишь храброго красивого принца; он будет стоять и протягивать к тебе руки. — “Здравствуй, Ассоль! — скажет он. — Далеко-далеко отсюда я увидел тебя во сне и приехал, чтобы увезти тебя навсегда в свое царство. Ты будешь там жить со мной в розовой глубокой долине. У тебя будет все, чего только ты пожелаешь; жить с тобой мы станем так дружно и весело, что никогда твоя душа не узнает слез и печали”.
Он посадит тебя в лодку, привезет на корабль, и ты уедешь навсегда в блистательную страну, где всходит солнце и где звезды спустятся с неба, чтобы поздравить тебя с приездом.
Ассоль – Это все мне? — Может быть, он уже пришел.. тот корабль?
Егль – Не так скоро, — сначала, как я сказал, ты вырастешь. Потом.. Что говорить? — это будет, и кончено. Что бы ты тогда сделала?
Ассоль – Я? (посмотрела в корзину)– Я бы его любила, — (поспешно и прибавила)– если он не дерется.
Егль – Нет, не будет драться, (подмигнув) – не будет, я ручаюсь за это. Иди, девочка, и не забудь того, что сказал тебе я меж двумя глотками ароматической водки и размышлением о песнях каторжников. Иди. Да будет мир пушистой твоей голове!
Вчитель. Здається нічого казкового. Автор усе пояснює: звичайний збирач казок у гарному настрої. Але Грін вважав, що фантастичне потрібне лише для того, щоб почати говорити про звичайне.
Досліджуючи образи Ассоль та Артура Грея помітили, що автор скоріше романтичний реаліст, а не казкар.
Ось який міг би бути діалог Ассоль та Грея.
5. Презентація творчої групи «Діалог Ассоль та Грея»
Ассоль – Я з бідної сім’ї, ми з батьком майструємо іграшки.
Грей – Я багатого знатного роду, але вважаю, що це нічого не значить
Ассоль – Мами не стало, коли я була немовлям, та мені здається вона приходить, коли я сплю.. Мене виховував батько, який мене дуже любить.
Грей – А мій батько помер, коли я вже плавав, але він за справами зовсім не помічав мене, мабуть забував скільки мені років. Мама завжди любила і дозволяла робити все, що захочу.
Ассоль – У мене зовсім не було друзів, нас не люблять у Каперні.
Грей – Я теж зростав самотнім: батько не дозволяв іншим дітям гратись зі мною.. Я грався сам на пустирі, уявляв себе лицарем, любив пробратися на кухню, в бібліотеку.
Ассоль – Я теж люблю читати! Мене навчив мій Лонгрен, коли мені було 5 років.
Грей – В цей час я перечитав усі книжки про море, бо знав, що буду капітаном.
Ассоль – А батько 10 років прослужив на «Оріоні» матросом. Потім став виготовляти іграшки, щоб було на що жити. Він жалкував за морем і, звичайно, найкраще виходили маленькі моделі човнів, катерів, вітрильників.. А я любила, залізти йому на коліна і розпитувати про них, а він захоплювався і починав розповідати про дивовижні і незвичайні події, про русалок, піратів, тигрову кішку – вісницю корабельних аварій.
Грей – У нас є картина, там зображений корабель на морі під час бурі, а в центрі – постать капітана, який віддає накази, щоб урятувати всіх. Я уявляв себе таким капітаном.
Ассоль – А я чекала саме на такого. Одного разу, десь сім років тому, один, як я думала, чарівник розповів прекрасну казку, що за мною припливе принц під пурпуровими вітрилами.
Грей – Саме в цей час я ставав капітаном. Була в мене білизна з гаптованими коронами, але в років 15 я втік з дому і став юнгою. Капітан Гоп по – думки вже відправляв мене до «рози – мімози», тобто додому, таким я здавався йому мазунчиком, але потім зробив з «щеняти» капітана.
Ассоль – Ти так і не повернувся додому?
Грей – Ні, повернувся через 5 років, застав маму за молитвою і тепер обов’язково перевідую її. В 20 років я став капітаном власного трьохмачтового галіота «Секрет».
Ассоль – Яка гарна назва. А моя казка не стала секретом. Всі в Каперні дізналися про мрію маленької Ассоль. З мене насміхалися, дражнили, і навіть прозвали Корабельною. А я всеодно вірила і часто виходила до моря і чекала вітрильник. Нещодавно мені здалося, що я навіть бачила його. Я дуже люблю гуляти лісом, де дерева мені ніби брати, це зовсім інший світ з птахами, комахами і жучками. Я відчуваю себе там так затишно..
Грей – Що можеш навіть заснути..
Ассоль – Це був звичайно ти! Ти одягнув мені цю обручку, коли я спала?!
Грей – Так. Тоді я вперше побачив тебе і ти мене вразила.
Ассоль – А я відчула, що казка почала розквітати. Я навіть Філіпу вугляреві сказала, що скоро поїду звідси.
Грей – А потім я побачив тебе на вулиці. Я дізнався про історію з вітрилами…
Ассоль – І подарував мені цю казку…
Грей – Так я хотів здійснити мрію дівчини, яку покохав.
Ассоль – Ти здійснив справжнє диво.
Грей – Справжнє диво це ти. В твої очах я бачу найкраще від людини. Я щасливий!
Ассоль – А в мені щастя сидить пухнастим кошеням..
Вчитель. «Пурпурові вітрила» – це яскрава розповідь про досяжне щастя, на яке заслуговують Ассоль і Грей. Сьогодні, на мою думку, як ніколи Грін потрібен сучасності. Артур Грей – цілеспрямована особистість, лідер, Ассоль – творча натура з сильним характером, невже вони не герої нашого часу? І у них є душа! Чарівність твору в «станных летящих душах» автора і його героїв. Уважний читач, який має «живу душу» знайде в «Алых парусах» – прекрасний символ вічних цінностей. У Гріна твір пронизаний біблійними образами – символами і якщо їх знати, то повість читається як притча про порятунок чистої дитячої душі, і щастя герої знаходять у небесному раю. Істина – душа – чудо – нова душа – радість – прощення – слово – любов – все це ми знайдемо у символіці Гріна і словах Грея: «… я понял одну нехитрую истину. Она в том, чтобы делать так называемые чудеса своими руками. Когда…душа таит зерно пламенного растения — чуда, сделай ему это чудо, если ты в состоянии. Новая душа будет у него и новая у тебя. Но есть не меньшие чудеса: улыбка, веселье, прощение, и — вовремя сказанное, нужное слово. Владеть этим — значит владеть всем. Что до меня, то наше начало – … – останется нам навсегда в алом отблеске парусов, созданных глубиной сердца, знающего, что такое любов».
«Алые Паруса» – це прекрасний багатозначний символ. Колір вітрил підібраний досить вдало: «совершенно чистый, как алая утренняя струя, полный благородного веселья и царственности…он рдел как улыбка, прелестью духовного отражения».
В українській мові виникли проблеми з перекладом: «пурпурові» — це «пурпурные» тобто, фіолетово-червоні. У словнику “алый” українською перекладається як “червоний, ясно – червоний, яскраво – червоний”. «Червоні вітрила» — це «красные»,а Грін відмовився від цього кольору.
Хотілося б сказати, що у повісті кольори відіграють свою роль: Каперна з сірими дахами, а корчма навіть чорна, сіра хустинка Ассоль, прізвище Грей означає «сірий». На сірому тлі червоні вітрила особливо виразні.
Мистецтво живопису та музики завжди цікавило Гріна.
6. Виступ мистецтвознавців.
Мистецтвознавець 1. – Грей любив полотна без підписів. Ми пропонуємо вам через ілюстрації пригадати історію «Алых парусов»
Мистецтвознавець 2. – Нам сподобалися ілюстрації Катерини Штанко, Михайла Бичкова, Нонни Альошиної.
Мистецтвознавець 1. –Самі відомі роботи Сави Бродського, він допомагав створити музей у Феодосії.
7. (Презентація «Ілюстрації до твору») (Слайд – фільм)
Мистецтвознавець 2. – У самій книзі Олександр Грін згадує три картини.
Одна з них відома – Арнольда Бекліна, а про дві інші можемо тільки здогадуватися. Маленький Грей голубою фарбою замалював кров на руках Христа, можливо це була картина Віктора Васнєцова «Распятие Христа», написана у 1902 році.
Мистецтвознавець 1. – А картина, яка вплинула на життя героя могла бути схожою на твір відомого художника – мариніста Айвазовського. Галерея його картин знаходиться у Феодосії біля музею Гріна. У художника – романтика, так як і в Гріна, серед бурі є завжди сонячний промінь. Ассоль – означає «до сонця».
Мистецтвознавець 2. – На дверях однієї дитячої студії у Краснодарі напис – слова Грея: «Если человек жаждет чуда сделай для него это чудо! Новая душа будет у него и новая у тебя…» Там кожного дня зі своїми учнями створює дива художник з українським прізвищем Михайло Іваненко.
Назви його картин досить музичні: арія, адажіо, симфонія…[6]
На ці та багато інших справжніх чудес надихнув Великий романтик.
Мистецтвознавець 1. – У творах Гріна постійно звучить музика Ассоль – це скрипка, а іноді цілий оркестр, Грей порівнюється з Орфеєм, він уміє вибирати музикантів. Музика дзвінкого хору звучала в мріях Ассоль, Грей мав здібність її почути. Два серця зазвучали в унісон.
Мистецтвознавець 2. – Митці, відчуваючи музику зі сторінок грінівського твору, створюють рок – оперу, мюзикли, фільми, авторські пісні.
«Алые Паруса» вже давно вирушили у вільне плавання по морю, що називається життям.

 ІІІ. Заключна частина.
Вчитель. Сіре життя залишається осторонь і знаходиться щастя, якщо ти умієш любити і творити дива сам, будучи чи капітаном галіота чи письменником, художником чи музикантом, вчителем чи учнем, чи просто мрійливим читачем. Сучасний Пауоло Коельо, говорить про те саме: «Коли ти що – небудь бажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього». Грін потрібен сучасності!
1. Вправа «Закінчи речення».
Учні по черзі закінчують речення: «Я пізнав одну нехитру істину, що…» (Можливі відповіді: віра у власні сили допомогла Грею стати капітаном і зробити диво; саме віра Ассоль зробила її сильнішою; любов – це диво, яке залежить тільки від нас; потрібно мати чисту душу; не потрібно втрачати надію; якщо мріяти, то казка стане дійсністю; наша душа може бути неповторним оркестром; у нашому житті повинна бути гармонія…)
2. Вправа «Асоціативний кущ». Звучить пісня. [7] (Слайд 15).
Учні по черзі прикріплюють до плакату з вітрильником стікери зі словами – асоціаціями образу «Алые Паруса» (Можливі варіанти: – віра, – надія, – любов, – кохання, – мрія, – диво,- щастя, – істина, – душа, – порятунок, – творчість…)

1. Тот, кто в чудеса не верит
Недостоин любви большой.
Будут все закрыты двери
Пред такою душой.
Будет весна без света,
Останется вопрос без ответа.
Тот, кто в чудеса не верит
Недостоин любви большой:
2. Тот, кто стихам не верит –
Не узнает зачем живет,
Старость свою тихо встретит,
Мудрость не обретет.
Сад в черно – белом цвете,
Листья срывает ветер,
Тот, кто стихам не верит –
Не узнает зачем живет.
Припев:
Лишь только тот, кто в алый парус верит,
Лишь только тот, кто ветру вспять идет,
Да лишь тому судьба откроет двери,
Кто сам идет и за собой зовет!
3. Музыке кто не верит,
Не услышит времени ритм,
И никакой вершины в жизни не покорит.
Музыке кто не верит,
Не услышит времени ритм.

Заключне слово вчителя. Читайте Олександра Гріна! Знаходьте в нього зерна істини! Не покидайте бажання знайти себе в житті! Творіть себе і свою казку! Робіть дива для інших, даруйте їм потрібні слова! Навчіться посміхатися людям і зорям! Знайдіть свою щасливу зірку і поділіться її теплом з іншими!
Чи зрозуміли ви мене?

Використані джерела
1. «Разговор со случайным знакомым» з «Поэмы о разных точках зрения» Роберта Рождественского.
Електронний ресурс http://www.rogdestvenskij.ru/zrenie.html
2. Стаття «Легенда про Гріна. 8 липня виповнилося 70 років від дня смерті письменника. Яна Дубинянська «Дзеркало тижня» №26, 13 липня 2002.
Електронний ресурс http://dt.ua/SOCIETY/legenda_pro_grina_8_lipnya_vipovnilosya_70_rokiv_vid_dnya_smerti_pismennika-28839.html
3. Дом-музей Александра Грина.
Електронний ресурс http://staryi-krym.narod.ru/art/grinmuseum/index.htm
4. Официальный сайт музея Грина в Феодосии.
Електронний ресурс. http://grinworld.org/index.htm
5. Грин Александр. Бегущая по волнам. Алые паруса. Рассказы [Текст] /худож. Д. Ракова. – Харьков: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»; Белгород: ООО «Книжный Клуб “Клуб Семейного Досуга”», 2011. – 368 с., ил.
6. Михаил Иваненко.
Електронний ресурс. http://www.ivanenko.name/

Черговий номер

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”