Відгук на книгу Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький Принц”

Автор: Даріна Волченко, 11 років, учениця 2(6)-Б класу Першої української гімназії імені Миколи Аркаса м.Миколаєва
Захоплення: малювання, народне мистецтво, дуже люблю читати твори відомих письменників, а також намагаюсь писати власні.
Вчитель. Іванова Світлана Валеріївна

Цього літа я прочитала чудову книгу відомого французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький Принц”. Вона мені дуже сподобалась тим, що написана у жанрі повісті-казки. З одного боку, читач поринає у казкові пригоди Маленького принца, мандрує з ним Всесвітом, знайомиться з чудернацькими планетами та героями. З другого боку, автор змушує замислитись над його роздумами про духовність людини та її найцінніший дар – спілкування.
Повість-казка вельми цікава та повчальна. У ній міститься багато мудрих висловів, описано риси характерів різних персонажів, їх поведінка, ставлення людей до різноманітних явищ природи та тварин.
У казці головною є тема бездуховності людей і їх черствості та зневаги до дитячих мрій, прагнень та особливого бачення навколишнього світу.
Коли дорослі беруть до уваги, що їхня точка зору на цей світ відрізняється від дитячої? Та майже ніколи. Ось чому Екзюпері обрав головним героєм казки саме дитину. Лише діти здатні любити цей світ по-справжньому, цінувати його і навіть у пожованому листочку побачити невимовну красу. Тому Маленький Принц і є моїм найулюбленішим героєм не тільки цієї казки, а й взагалі. Бо він така ж сама дитина, як і я: великий фантазер. А що дорослі? Вони лише зневажають дітей за їхнє бачення світу і змушують більше вчитися і слухатися. Але, можливо, наші батьки у чомусь праві? Сьогодні дуже тяжко вижити людям з чистою дитячою душею у цьому жорстокому світі.
Це можна побачити в епізоді, який мені найбільше сподобався – коли Маленький Принц потоваришував з лисом. Лис навчив його бачити серцем, а не очима. Бо тільки серцем можна відчути справжнє щастя, радість від зустрічі та спілкування з друзями. І тільки воно у розлуці з близькими своїм болем покаже нам кого ми насправді любимо. Саме тому доброму лису з чистою дитячою душею було так важко прощатися з Маленьким Принцом.
Але хлопчику було ще важче від думки, що він залишив свою Рожу в самотності. І нехай вона не дуже добра та ще й капризна, але, все ж таки, він її любить. Тому він, забувши про свої духовні прагнення, повернувся до неї.
Цей твір навчив мене ставитися відповідально до своїх вчинків, до людей, які живуть навколо мене. Я зрозуміла, що повинна піклуватися і відповідати за життя кішечки, собачки чи кролика, які живуть у мене, бо вони цілком довірились мені і чекають на мою поміч і любов. А ще ця повість-казка навчила мене милосердю, чистої довірливої дружби та щирих стосунків у спілкуванні з близькими та рідними. Не треба вороже ставитися до прагнень і думок дорослих, віддаляючись від них, а навпаки – спробувати їх зрозуміти. Намагатись своєю любов’ю, повагою та добрим ставленням змінити їхню думку і привернути увагу до своїх прагнень. Бо без тих, кого ми любимо, дуже важко жити.
Я прочитала цю чудову книгу на одному подиху і раджу вам її прочитати.