Відгук на оповідання Ернеста Сетона-Томпсона «Снап»

Автор: Валерія Ричак, учениця 6-го класу Іверської ЗОШ І-ІІІ ступенів Олександрівського району Донецької області
Захоплення: організація шкільних конкурсів. Член шкільної команди КВК.
Вчитель: Віталіна Вікторівна Козієва

Я дуже люблю тварин, особливо собак. Намагаюся більше дізнатись про них. Особливо мене цікавлять породи собак, їхні характеристики. Знайомлячись із довідковою літературою стосовно перших друзів людини, робила висновки щодо власних вподобань тієї чи іншої породи і зрозуміла, що більш за все мені подобаються «іграшкові» собаки.
Одного разу подруга, знаючи про моє захоплення собаками, порадила прочитати оповідання Сетона-Томпсона «Снап». Не зволікаючи ні хвилини, я ковтала слово за словом. Моя уява малювала тендітного біленького песика з маленьким хвостиком, чорними оченятами та носиком-рильцем поросяти. Хотілося його потримати, попестити. Але це бажання миттю зникло, тільки-но я почала розуміти його характер. Чим далі я занурювалась у рядки оповідання, тим більше мені ставало соромно за «іграшкових» собак. Та що там за собак! Соромно за себе, за свої слабкості: я боялася важких домашніх завдань, товстих книжок, деяких хлопчаків з сьомого класу. Снап подавав мені приклад сильної особистості. Так, саме особистості. Мені хотілося йому наслідувати, йому, маленькому песику.
Я довго плакала, коли помер Снап. Плакала і раділа одночасно, бо відкрила для себе породу бультер’єрів, тепер мою улюблену. А ще зробила для себе головний висновок: собаки – не іграшки, не слуги людини. Вони – наші найкращі друзі, що заслуговують на повагу і навіть на наслідування.

Черговий номер

Зміст №6, 2018

Редакційна вітальня «Мене надихають діти». Ексклюзивне інтерв’ю Ольги Горобченко. . . . . . .2 Фахові проблеми Практика роботи …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”