в школах України

Відгук на прочитану книгу Анатолія Дімарова «На коні і під конем»

Автор: Кондратюк Богдан, учень 6-го класу НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ст. – дитячий садок» с.Здомишель
Захоплення: література, малювання
Вчитель: Сметюх Ольга Василівна

Дорогий брате Романе!
Пишу тобі лист і надіюсь, що ми з тобою незабаром швидко зустрінемось. Я не можу дочекатись, коли ти приїдеш до нас на літні канікули. Багато цікавого хочу тобі показати та розповісти. Ти ж знаєш, що моє улюблене захоплення – книги. Їх у мене багато-багато. Вони різні за тематикою. Коли я беру в руки книгу, то ніби поринаю в її володіння. Де ще можна знайти такого справжнього, мудрого друга! З ним хочу познайомити і тебе. Сподіваюсь, байдужим ти не залишишся.
Поки ми з тобою далеко один від одного, я хочу тобі розказати про одну дуже цікаву книгу. Це збірка оповідань чудового письменника – Анатолія Дімарова. Називається книжка «На коні і під конем». Вона про дітей такого віку, як ми з тобою, про їхні витівки, захоплення. Коли я читав цю книжечку, мені здавалося, що її герої – мої друзі.
Я прочитав дуже багато цікавої літератури, з якої дізнався про нове, невідоме, загадкове. Книга Дімарова заполонила мою душу наскрізь. Люблю я щиро її героїв: Тольку, Ваньку, Миколу та розбишакувату єдину їх подружку Соньку. Люблю їх не тому, що вони були здатні на різні витівки, а за те, що Анатолій Дімаров, який був у цій компанії завжди, розповів своїм читачам про щасливу пору дитинства. На цьому острівку побував кожен дорослий, а зараз знаходимось на ньому і ми: я, мої друзі та наші однолітки.
Я щиро вдячний письменникові за таку чудову книгу. Мабуть, кожен, хто її прочитав, не лишився байдужим. У всіх оповіданнях відчувається простота і доступність розповіді. Письменник, це той самий Толька, не побоявся винести на суд читача своє дитинство, юність, адже ця книга – автобіографічна. Він з любов’ю розповідає про свою матір, молодшого брата Сергійка та друзів, з якими пройшли дитячі роки. Пригадує свій дім, кімнату з глиняною долівкою, де стояв старенький стіл, дерев’яне ліжко, де спали втрьох. Отакими були достатки. Найцікавішим місцем у кімнаті було малесеньке віконечко з чотирма шибками, через яке дивилися на світ допитливі очі малого хлопчини.
Не зважаючи на все це Толька став великою людиною – Письменником. Він дав можливість кожному читачеві зрозуміти, для чого потрібні справжня дружба, винахідливість, вміння виходити з різних ситуацій.
Книга Дімарова ніколи не постаріє, не зникне, не забудеться, тому що життя без дитинства не буває. Саме вона надихнула мене на написання власних розповідей. Тільки б вистачило терпіння! Цікаво було б прочитати свої сторінки. Я думаю, що ми вдвох з тобою справимося з таким завданням.
Буду чекати на тебе!
28. 05. 2013 Твій брат Богдан

Черговий номер

Без имени-8

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”