Відгук на прочитану книгу Любка Дереша «Дивні дні Гані Грак»

Автор: Катерина Гайтан, учениця 6-го класу Іверської ЗОШ І-ІІІ ступенів Олександрівського району Донецької області
Захоплення: хореографія. Є членом танцювального гуртка, неодноразового переможця обласних конкурсів. Капітан шкільної команди КВК. Відмінниця навчання. Президент класу. Дуже любить читати, пробує себе у журналістиці (кореспондент шкільної газети «Кастрюля»)
Вчитель: Козієва Віталіна Вікторівна

Доброго дня, Ганю. Пише тобі твоя подруга Катруся. Ні, я не помилилася: саме подруга, бо ми з тобою такі схожі! У мене теж є дідусь, якого я дуже люблю. Після знайомства з твоїм дідусем, я вирішила більше дізнатись про його захоплення. Тож тепер я знаю, що заклиначі змій упродовж сторіч розважали людей за допомогою змій на святах та ярмарках, мандруючи від селища до селища зі своїми виставами. Звуками спеціальної флейти досвідчений дресирувальник немовби гіпнотизував отруйну змію, найчастіше кобру, та змушував її танцювати, погойдуючись із боку в бік. Тож який сміливий твій дідусь! Мій дідусь не заклинач змій, а шахтар, але й ця справа потребує неабиякої мужності: він приборкує цілі підземелля.
А ще я, як і ти, Ганю, люблю мріяти. У мене безліч усіляких бажань: бути неодмінно відмінницею, стати знаменитою танцюристкою, полетіти в небо на повітряній кулі…Та впевнена, якщо б я потрапила, як і ти, до дзеркального коридору, найбільшим моїм бажанням було б повернутися додому: до дідуся, до матусі, до рідної школи. Я згодна з твоїм дідусем, що все, про що ми мріємо, ми можемо здійснити власноруч. Головне – дуже цього забажати.
А ще, Ганю, я тобі трішки заздрю, хоча розумію, що заздрощі – то погана справа. Але зовсім трішки! Я теж хочу познайомитись з Котярою-інопланетярою та побувати на Венері. Але ти ж не ображаєшся на мене за це? Хто знає, може, коли ми зустрінемося, твій друг-інопланетянин візьме у подорож до Венери нас обох? (До речі я читала, що планета Венера – найближча сусідка Землі). Мені б цього дуже хотілося. А поки що у мене буде мрія-таємниця, про яку знатимеш лише ти.
Спасибі тобі, люба подруго, за оповідку про електричного пса. Я всім своїм друзям розповіла про небезпеку електричного струму, особливо про підступних електричних щурів. Тепер ми всі обов’язково будемо дотримуватись правил безпеки при користуванні електричним струмом.
Ти знаєш, Ганю, у нас з тобою навіть друзі схожі між собою. Так, так. У мене є друг (правда, звати його не Петрик, а Максим), який мріяв стати ким завгодно, тільки б не залишатися собою. Дякуючи твоїй розповіді про професора Гаплика, Максим змінився. Мій друг зрозумів, що я товаришую з ним, бо він саме такий, а не інший. А ще ми разом з Максимом дійшли висновку: аби чогось досягти, не потрібні чарівні мікстури, а тільки бажання та самовдосконалення.
Ганю, наостанок хочу трішки похизуватись: у нашій школі теж є весела та дотепна газета, яку друкують учні. Тільки називається вона не «Гримучка», а «Кастрюля». А найцікавіше те, що в одному з її номерів була стаття про привид, тільки не спортзальний, а коридорний. І розслідування вели теж дівчатка, а не хлопчики. Напевно, хлопчаки всюди однакові: хвальки та й годі, а як до справи, тільки п’ятами накивають. Мені б дуже хотілося почитати вашу газету. Впевнена: вона неймовірно цікава.
Та більш за все мені б хотілося з тобою побачитись і погомоніти. Але якщо у тебе, Ганю, немає на це часу, тоді з нетерпінням чекаю нових твоїх оповідок. До зустрічі. Всього найкращого! Привіт дідусю та всім твоїм друзям.

Черговий номер

Зміст №6, 2018

Редакційна вітальня «Мене надихають діти». Ексклюзивне інтерв’ю Ольги Горобченко. . . . . . .2 Фахові проблеми Практика роботи …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”