Зимова пригода

Автор: Хлюпін Ілля, учень 5 – Б класу НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів № 1 – Покровський ліцей» Покровської районної ради, Дніпропетровської області.
Про автора: відмінник навчання, багато читає, бере участь в усіх літературних конкурсах, дуже відповідальний і дисциплінований.
Вчитель – Соломка Людмила Анатоліївна

Одного разу мама запропонувала мені прожити один день днем її дитинства. Для цього вона вимкнула комп’ютер та телевізор, сховала мобільний телефон.
За вікном зима. Свій день ми розпочали із гри в сніжки, зліпили снігову бабу, а потім пішли за село кататися на лижах. Я запрошував і своїх друзів, але вони, як завжди, засіли за комп’ютерні ігри. За цим заняттям час спливав швидко. Вечоріло. Я з жахом подумав, що ж я тепер буду робити?! Походивши будинком із кутка в куток, мій зір зупинився на книжковій шафі. Книги вишикувалися в два ряди. Поряд із новими книгами стояли і такі, яким було стільки, як, мабуть, і мені.
Ось знайомі мені казки, твори О. Пушкіна, І. Нечуй – Левицького. Мої енциклопедії, які подарувала мені бабуся. Поряд твори, які ми вивчали на світовій літературі. А ось книги М. Носова, Джека Лондона, Оксани Іваненко… Чомусь я на них не звертав уваги. Взявши одну, я прочитав: « Ян Ларрі « Пригоди Карика і Валі». Я почав читати і так захопився, що не почув як до кімнати зайшла мама. Вона стояла, лагідно дивилася на мене і посміхалася.
– Мамо, звідки в нас ця книга? – запитав я.
– Ще з мого дитинства, – відповіла мама.
– А чому ти мені про неї ніколи не говорила:
– Чекала, що ти сам захочеш її почитати!
– Я трішки встиг прочитати. Цікава. А чим вона закінчується?
– А от прочитаєш і дізнаєшся! А потім і мені розповіси, а то я якось уже й призабули чим вона закінчується! Я в дитинстві дуже любила читати про пригоди. Я подорожувала разом із героями, співпереживала з ними, а іноді і плакала. В дитинстві, навіть, мріяла стати письменником, що переписати фінал деяких книг. Але… Письменником не стала, а читати люблю і зараз.
І я продовжив читати. Мене так захопили пригоди дітей у світі комах, що я й не помітив, як прийшов вечір. Перед сном я розповів мамі книжкову історію. Мама подякувала мені за подорож до дитинства і порадила прочитати книгу Джанні Родарі « Пригоди Цибуліно», теж одну із її улюблених книг.
Час пройшов дуже швидко. Вже у ліжку я подумав, що непогано було мамі в дитинстві й без комп’ютера , хоча раніше дивувався з цього. А з того дня я почав все частіше заглядати до маминої книжкової шафи, читати книги про захоплюючі подорожі, історичні та фантастичні події. Мамині улюблені книги стали й моїми улюбленими!