Відгук на прочитану книгу Івана Андрусяка «Вісім днів з життя Бурундука»

Автор: Тарасюк Тетяна, учениця 6 класу НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ст. – дитячий садок» с. Здомишель
Захоплення: музика, література, вишивка бісером
Вчитель: Сметюх Ольга Василівна

Нещодавно я прочитала повість Івана Андрусяка «Вісім днів з життя Бурундука». Книга нагадує своєрідний щоденниковий запис найцікавіших подій з життя героя – Івася Бондарука. І мимоволі згадуєш і своє шкільне життя, і стосунки з батьками.
Коли я тільки-но почала читати, то все з більшою допитливістю хотіла дізнатися про розвиток подій у повісті. Відносини між учнями в школі, розповіді батьків та бабусині казки для дітей – все це показує справжню реальність повсякденного життя звичайних людей. Адже в кожного з нас трапляються комічні ситуації в школі, виникають непорозуміння з батьками, які майже завжди зайняті своєю роботою.
Згадуючи казки, які розповідала мені бабуся, можу сказати, що чула лише про золоте яєчко, але про маленьке зніщє я почула вперше з повісті. І стало цікаво, а чи справді в героя вилупиться з яйця, яке він носив потай з собою, маленький чортик Антипко, чи буде йому помічником у всіх справах? Чому хлопчикові це так потрібно?
Спочатку я злякалась за Івася, але потім почала ставитись до вчинків героя з розумінням. Стало навіть жаль хлопчика через його невдачі, постійні насмішки однокласників над ним та ще якесь дивне прізвисько Бурундук. Івась хотів довести всім, що він насправді хороший хлопець і обов’язково стане чудовим футболістом. Як виявилось, історія зі зніщєм і потрібна була в повісті для того, щоб однокласники Івася побачили його сміливий вчинок, замислились над своєю поведінкою та прагнули змінити ставлення до хлопчика на краще.
Прочитавши останню сторінку, згадала мультфільм про кота Леопольда і мишенят. Малі гризуни також дошкуляли котові, але той намагався з ними помиритися і завжди казав: «Давайте жити дружно!»
Однокласники Івася, в тому числі його запеклий ворог Іванюк, теж усвідомили свої помилки і побачили, що Бондарук ніякий не Бурундук, а «прикольний» хлопець. Можливо, дехто з нас також пережив подібну ситуацію, як герой повісті. Але коли підростаєш, то всі дитячі образи та побоювання відходять на задній план після проблем сьогодення.
Хочеться сказати, що книга справила на мене гарне враження, бо я опинилася на місці головного героя, поринула в спогади про своє шкільне життя. Твір дає змогу переглянути й усвідомити свою поведінку незалежно від того, скільки тобі років на даний момент. Я гадаю, що повість І. Андру-сяка «Вісім днів з життя Бурундука» можна читати і дітям, і дорослим. Дітям – для розваги, а дорослим – для поліпшення настрою, кращого розуміння поведінки своїх дітей, а особливо для повернення, хоч на мить, у своє дитинство, де все просто й весело.
Раджу всім прочитати цю книгу! Не гайте часу, поспішайте до бібліотеки!
Велике спасибі Автору!

Черговий номер

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”