Відгук на книгу Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки»

Автор: Черкес Анастасія, учениця, 6-го класу Радсадівської ЗОШ І-ІІІ ст., Миколаївського району, Миколаївської області;
Захоплення: шахи та рукоділля.
Вчитель. Пономаренко Тетяна Валеріївна

Моя улюблена книга – це «Тореадори з Васюківки», автором якої є видатний дитячий письменник Всеволод Нестайко.
Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім’ї службовця. Коли Всеволоду було три роки, разом з іншими січовими стрільцями, загинув його батько. Йшов страшний 1933 рік і сім’я, рятуючись від голоду, переїхала до родичів у Київ. Тож все своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у Києві. Як пише сам письменник: «І хоч би де мені доводилось побувати, хай навіть у найцікавішій подорожі, коли я повертаюсь до Києва, серце у мене б’ється від радісного хвилювання зустрічі з рідним містом».
Довгим і безтурботним було життя Всеволода в молодшій школі. Та закінчилось воно раптово одного дня — почалася Вітчизняна війна. Хлопцеві було тоді одинадцять років. З мамою Всеволод Нестайко провів два роки в страшній київській окупації. Мама організувала в своїй кімнатці підпільне навчання, щоб учні не забули набутих раніше знань. Ці уроки допомогли — Всеволода прийняли зразу до шостого класу. Це було тоді, коли ще Київ лежав у руїнах. Хлопець одразу потягнувся до літератури. І коли настав час обирати професію, вирішив, що це буде тільки література.
Всеволод Зіновійович Нестайко знайшов свою дорогу, яка пролягла через уяву і фантазію. Він почав подумки повертатися у дитинство — почав писати для дітей веселі і мудрі книги.
Книги В. 3. Нестайка перекладено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгальською, угорською, румунською, болгарською, словацькою тощо. Російською його книги виходили тринадцять разів.
Трилогія «Тореадори з Васюківки» вперше побачила світ в далекому 1973 році. Все почалося з того, що якось на початку шістдесятих років минулого століття Всеволод Нестайко поїхав із групою київських письменників і журналістів на полювання. А ввечері до багаття мисливців прибився сільський хлопчик на ймення Ява, дуже самостійний і меткий. А незадовго до цього художник Василь Євдокименко, який проілюстрував чимало книжок Всеволода Нестайка і який постійно жив у місті Острі на Чернігівщині, розповів письменнику історію про двох місцевих хлопців, котрі заблудилися у колгоспній кукурудзі. Вони блукали в ній цілий день, аж поки надвечір у селі не заговорило радіо, на звук якого вони й вибралися із кукурудзяного полону. Саме в оповіданні «Пригода в кукурудзі» вперше з’явилися на світ Ява Рень і Павлуша Завгородній. Трохи згодом В.Нестайко написав про них ще одне оповідання «Тореадори з Васюківки». Ява і Павлуша були настільки жвавими, так і просилися в нові пригоди, що буквально примусили письменника написати про них цілу повість «Пригоди Робінзона Кукурузо», яка вийшла у 1964 році. Успіх книжки був просто фантастичним і письменник вирішив написати продовження. У 1966 році вийшла друга повість про Яву і Павлушу — «Незнайомець з тринадцятої квартири», а в 1970 — ще одна, «Таємниця трьох невідомих». Разом повісті склали славнозвісну трилогію «Тореадори з Васюківки».
«Тореадори з Васюківки» – це пригодницька повість, в якій розповідається про веселі та кумедні пригоди двох нерозлучних товаришів – Павлуші і Яви. У цих хлопців завжди море фантазії, безліч цікавих ідей і задумів. Інколи ці задуми втілювалися не так, як планували товариші. Ох, і діставалось тоді хлопчакам! Проте, попри їхні витівки, і рідні, і друзі люблять їх. Герої книги дивують і радують нас своєю кмітливістю, винахідливістю, надзвичайною активністю і життєрадісністю, добротою своїх сердець.
Мені дуже сподобалась цей твір. По-перше, я люблю читати пригодницькі оповідання, бо вони надзвичайно насичені подіями, які аж дух захоплюють. Читаючи книгу «Тореадори з Васюківки» ти непомітно для себе потрапляєш на її сторінки і тобі видається, що все це відбувається з тобою. По-друге, цей твір розповідає про захоплення наших однолітків і про їх життя, про вірну дружбу, про відданість ліпших друзів. Ява і Павлуша – справжні шибайголови, постійно щось вигадують. Та у вирішальні моменти завжди виявляють доброту і милосердя. Мені вони дуже симпатичні і подобаються своєю сміливістю, чесністю, почуттям гумору. Васюківські тореадори завжди мають благородні наміри. По-третє, мені до душі, коли всі розповіді закінчуються добре. І, взагалі, як можна не прочитати таку цікаву, повчальну книгу! Адже в ній стільки життєвих ситуацій. Наприклад, як Павлуша зі своїм другом Явою шукали господаря двічі загубленого годинника, про Явину несподівану гулю на лобі, про героїчну допомогу хлопців при повені (заодно і помирилися). Ну, просто, не відірватися!
Я раджу прочитати цю книгу, бо в ній є все, чого інколи не вистачає нам у повсякденному житті – шалені пригоди, міцна дружба і щасливий кінець! Недарма в 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.