в школах України

Книга, яку я не забуду ніколи у своєму житті

Автор: Глазунова Єлизавета, учениця 9-В класу СЗОШ №22 м. Миколаєва
Захоплення – читання та роздуми про прочитане.
Куратор: Ткач Ірина Олександрівна

На роздоріжжі життя можна зробити неправильний вибір і піти хибним шляхом… Особливо, коли ти юний і в житті розбираєшся погано. Книги можуть стати кураторами для уважного, вдумливого читача. Я уважний, вдумливий читач, я полюбила читати. Знаю, книги не врятують від усіх життєвих помилок і розчарувань, та й неможливо, нудно і непотрібно проживати книжкове життя. Однак, іноді я заздрю літературним героям, мені хочеться потрапити на їх місце, зустрітися, поспілкуватися з ними або з авторами улюблених книжок. Таких немало, сподіваюсь, стане більше, та упевнена, що одна з прочитаних книжок залишиться улюбленою на все життя.
Жив на світі Автор… Ні, не просто Автор, він був Майстром. Він носив на голові тюбетейку, яку зшила для нього його кохана. Майстер жив у важкі часи, йому доводилося боротися за правду, за кохання, за право писати. Народився він у родині священика, а жив і писав у часи атеїзму, брехні, зрадництва. Як у такі часи залишитися людиною, не втратити себе, не зрадити правду? Письменник Михайло Булгаков довів своїм романом про майстра та Маргариту, що це надзвичайно важко, майже неможливо. Бродячий філософ Ієшуа Га-Ноцрі колись зумів не зрадити себе, але заплатив за це життям. Сучасник Булгакова майстер злякався і зрадив свій роман і своє кохання. Тема зради, на мою думку, одна з найголовніших у романі «Майстер і Маргарита». Я уявляю, як непокоїла ця тема письменника, як важко було йому жити у часи, що постійно вимагали робити вибір. Хто сьогодні серед моїх сучасників замислюється над проблемою морального вибору? Хто готовий битися за істину, особливо ціною власного життя, та вірити у те, що «усі люди добрі»?
Я співчуваю майстру, захоплююсь Маргаритою, розділяю всі переконання Ієшуа, та є герой, який не дає мені спокою, до роздумів про якого я повертаюся і, здається мені, буду повертатися ще і ще… «В белом плаще с кровавым подбоем, шаркающей кавалерийской походкой, ранним утром четырнадцатого числа весеннего месяца нисана в крытую колоннаду между двумя крыльями дворца Ирода великого вышел прокуратор Иудеи Понтий Пилат». Яскравий, живий образ прокуратора Іудеї постає перед моїми очима: білий одяг символічно контрастує з криваво-червоним. Упевнений у собі, владний і – нещасний, адже приречений на дві тисячі лун безсмертя. Люди мріють про безсмертя. Для Пілата воно стає карою. Дві тисячі років він сидить серед гір і мріє про те, щоб страчений ним бродячий філософ з’явився і підтвердив: страти не було. «Свободен! Свободен!» – прокричить майстер, побачивши героя свого спаленого роману, адже «две тысячи лун» за одну страту тяжке покарання. Однак найвище милосердя письменника проявляється у тому, що «каждому воздастся по его вере» – і Пілат заслужить прощення.
Я упевнена, що наступні прочитання роману Булгакова принесуть мені ще багато «сюрпризів», адже це видатний філософський твір. Та він вразив мене не тільки змістом. Є в ньому рядки, що викликають у мене захоплення поетичністю мови, магією слова: «Тогда лунный путь вскипает, из него начинает хлестать лунная река и разливается во все стороны. Луна властвует и играет, луна танцует и шалит. Тогда в потоке складывается непомерной красоты женщина и выводит к Ивану за руку пугливо озирающегося, обросшего бородой человека…» До прочитання роману «Майстер і Маргарита» я не відчувала такого захоплення словом письменника! Разом із Пілатом я страждала, відчуваючи нестерпний запах троянд – символ Ісуса Христа. Це я готова була вигукнути: «Боги, боги мои! Как грустна вечерняя земля! Как таинственны туманы над болотами». Магія булгаковського слова оживлює образи героїв роману: «Ночь густела, летела рядом, хватала скачущих за плащи и, содрав их с плеч, разоблачала обманы… Ночь оторвала и пушистый хвост у Бегемота, содрала с него шерсть и расшвыряла ее клочья по болотам. Тот, кто был котом, потешавшим князя тьмы, теперь оказался худеньким юношей, демоном-пажом, лучшим шутом, какой существовал когда-либо в мире. Теперь притих и он и летел беззвучно, подставив свое молодое лицо под свет, льющийся от луны.» Я нескінченно готова цитувати улюблені рядки, сторінки… Михайло Булгаков – справжній майстер, який навчив мене цінувати художнє слово. Ось чому я пишу саме про його роман – книгу, яку я не забуду ніколи у своєму житті.

Черговий номер

Каєнко Олександр

Каєнко ОлександрУчитель-методист зарубіжної літератури Новоукраїнського НВК – гімназії «Лідер». Заслужений учитель України, відмінник освіти, лауреат …

Сич Леся

Леся СичВикладач зарубіжної літератури в Немирівському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія» та …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”