в школах України

Такі романи не забуваються…

Автор: Гусаков Артем, 16 років, учень 10 класу Харцизького навчально-виховного комплексу «Інтелект» № 25 Донецької області
Захоплення – класична література, моделювання військової техніки періоду Другої зарубіжної війни
Куратор: Коваленко Валентина Павлівна

Зарубіжна література – один з небагатьох шкільних предметів – потребує не тільки тріумфу ерудованого розуму, образного, логічного мислення, розуміння глибинної основи літературної свідомості. Вона потребує авторських захоплень, переживань. На мою думку, література насправді є первинним курсом історії людської душі і думки. Від билинних легенд до явища постмодернізму людські розум і серце ведуть експресивну розмову на сторінках літературного життя. Чому це відбувається? Що є світ? Комплекс надзвичайних емоцій чи надбання нашого розуму? А хто ж наразі є ми? Ці питання хвилюють і мене. Відповіді шукаю на сторінках книжок.
До витоків літератури я прийшов самостійно. Допоміг мені в цьому твір, з яким пов’язую своє свідоме народження. Це роман Ф.М.Достоєвського «Злочин і кара». Саме ця книга стала трампліном до розуміння навколишнього світу.
Яка література мене цікавила раніше? Пригодницька. Я танцював на кістках гвардійців та тікав із замку Іф разом з Олександром Дюма. Шукав голову самотнього вершника разом з Майном Рідом. Складав власний лицарський кодекс під наглядом Вальтера Скотта. І ось я познайомився з магічним для мене романом Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара”… Саме тоді почав без дитячих мрій, осмислено читати книжки і ставитись до їх вибору значно ретельніше. Знайомство з Достоєвським підштовхнуло мене до зовсім інших, нових висот. Я почав розуміти якийсь дивний сенс в тому, що відбувається в нашому житті. Питання в моїй голові почали формуватися інакше. Я прагну не до кровопролитних пригодницьких битв, а до спокійної філософської думки. І знаходжу цю думку на сторінках втраченого покоління романтики Ремарка, містичне уявлення про тоталітарну сталість людини у творах М.Булгакова. І, нарешті, можу зрозуміти, по кому дзвонить безнадійний дзвін Хемінгуея.
Роман Достоєвського неможливо охарактеризувати одним словом, реченням чи абзацом. Пам’ятаю кожний окремий момент мого «творчого ступору» після того, як перегорнув останню сторінку. Важко охарактеризувати, про що саме я думав. Лише скроні наповнювалися важким барабанним пульсом. Ось вона – справжня точка відліку мого створення!
Такі романи не забуваються, а тим паче не переоцінюються! Роман спонукав мене до роздумів. Що насправді хотів довести нам Достоєвський? Наскільки правильно я можу це осягнути? Чи була це розповідь важко хворого генія, чи, можливо, втомленого від щоденного багна очевидця…Питання…Роздуми…Їх безліч. Письменник змушує замислитись. Над усім життям. Минулим. Теперішнім. Майбутнім. Над проблемами влади, визначенням Добра і Зла. Над вседозволеністю у буденному житті. Над власним вибором в екстремальних ситуаціях. Над питаннями «як знайти людину у людині» та чи «Краса врятує світ»?..
Роман-справжній витвір мистецтва. Це книга, яку варто читати і перечитувати. Мені шістнадцять років. Осмислив лише невелику частину сенсу філософії Достоєвського. Намагаюсь ніби через дверну щілину зазирнути у таємну кімнату. І лише, ставши дорослим не фізично, проте духовно, зможу відкрити щілину цієї труни. Вона підніметься вгору, даючи змогу по-новому осмислити власні моральні цінності, гостріше відчути пронизуючий серце письменника біль.
…Роздуми, переживання героїв, страждання людської душі…Читаю чужу історію, а замислююсь над власними проблемами. Розділяю себе навпіл, відокремлюю те, що за свій короткий вік зробив гарного чи поганого. І починаю розуміти себе. Мабуть, саме цього і прагнув досягти Достоєвський. Ось чому роман актуальний для людей різного віку. Кожен відкриває для себе свого Достоєвського, як це зробив я.
…Переді мною ніколи не стояло питання: навіщо читати книжки? В нашій сім’ї панує культ книги. Тому любов до книг у мене спадкова. Раніше на питання, навіщо читати книжки сказав би, що книга занурює нас у інший світ, далекий від реальності. Сьогодні думаю інакше. Книга – це не втеча, це спроба зрозуміти і пізнати життя. Той, хто розуміє – завжди на крок попереду. Той, хто читає – не боїться жити. Той, хто думає – поважає людину у собі.
…Кожен новий твір – це новий реальний світ. Це атмосфера переосмислення. Саме це відчуваєш у філософських поглядах письменника-гуманіста Достоєвського. Саме тому роман “Злочин і кара” залишив незмінний слід у моєму житті.

Черговий номер

Каєнко Олександр

Каєнко ОлександрУчитель-методист зарубіжної літератури Новоукраїнського НВК – гімназії «Лідер». Заслужений учитель України, відмінник освіти, лауреат …

Сич Леся

Леся СичВикладач зарубіжної літератури в Немирівському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія» та …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”