Новорічна казка

Автор: Дейнега Олег, учень 5-А класу СЗОШ № 22 м. Миколаїв
Захоплення: боротьба дзюдо
Вчитель: Чайковська Наталя Миколаївна

На далекій Півночі у крижаному палаці живе Снігова Королева. І живе вона там, скільки існує Земля. Та не всі знають про це, а, можливо, просто не задумуються.
Адже, доки тепло, хочеться більше насолодитеся цим теплом.
А вже коли стає холодно чи якась стихія підступає, тоді всі думають, як з неї вибратися.
А Снігова Королева тим часом за всіма пильно стежить. Пильно вона вдивляється у своє льодове чарівне дзеркало, вишукуючи, з ким би їй погратися в свої холодні ігри, або куди б полетіти та снігом і льодом все вкрити?
Вже була середина грудня, сніги і холод панували всюди.
А в Україні було ще тепло, і люди насолоджувалися лагідною погодою. Розлютилася Снігова Королева і вирішила покарати їх : надіслала холод і снігопади, віхоли і заметілі, люті морози. Дороги вкрилися шаром льоду і сніговими кучугурами. Злий вітер пообривав електричні дроти, повалив дерева. Без світла і тепла раптом залишились тисячі домівок у селах і містах.
На дорогах утворилися багатокілометрові затори з вантажних і легкових машин.
А Королеві було все смішно, бо люди в неї – іграшки, а чари, якими вона володіє – забавки.
Бідолашна Герда теж потрапила у цю пастку і не змогла вчасно дістатися своєї бабусі, яка живе у Закарпатті.
І старенька залишилася самотньою без хліба і ліків у гірському будиночку. «Лише Північний олень зміг би допомогти,»- подумала Герда. Але він був дуже далеко у Лапландії. Молодший брат Кай дізнався про біду, вирушив на допомогу і теж опинився у заторах. Служба порятунку не в змозі була вчасно всім допомогти. Скрізь страждали тисячі людей.
Знесилена Герда вимушена була зателефонувати своїй подрузі Пасербиці, щоб та попросила допомоги у братів-місяців. Добра Пасербиця не відмовила, зняла чарівну обручку – подарунок Квітня місяця – і промовила: «Ти котися каблучка на весняну лучку, у літні сіни, в теремок осінній, серед зимового двора до новорічного вогню». І в той же час у засніженому лісі серед вікових ялинок зібралися усі дванадцять братів. Найстарший сивий Грудень вдарив посохом об мерзлу землю і звелів: «Ой ти віхола-зима, відступи від нас сама, кучугури розмети і шляхи усім звільни!»
Його підтримали брати Січень і Лютий. Настала черга Березня, який надіслав тепле повітря і відлигу.
Це дало людям сили звільнитися із снігового полону.
Кай відшукав Герду, і вони разом повезли бабусі харчі і ліки. Діти бачили вздовж траси Київ-Чоп облаштовані пункти обігріву, в яких надавали допомогу постраждалим мандрівникам. Добряче налякала усіх сувора стихія, дехто вирішив, що наближається кінець світу. Але лихо відступило. Багато воно спричинило збитків і страждань.
Та немає сили у Снігової Королеви, щоб все і назавжди заморозити. Скільки б вона не лютувала, а тепло людських сердець, дружба і віра завжди сильніші за її холодний розрахунок.
Нарешті бабуся зустріла своїх онуків. А мешканці України почали готуватися зустрічати Новий 2013 рік та Різдво.
Снігова Королева знову залишилася сама. Я думаю, від розпачу, що нічого не вийшло, вона плакала б, якщо би вміла. Але вся біда в тому, що вона не вміє ні плакати, ні страждати, ні переживати за інших. Можливо, нам людям, є сенс її навчити цьому?