в школах України

Новорічні пригоди Мальвіни (фанфік)

Автор: Гнатюк Уляна, учениця 5-го класу Сков’ятинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Борщівського району, Тернопільської області.
Учитель. Гнатюк Марія Іванівна

Сьогодні Мальвіна прокинулася від важкої напруженої тиші. Щодня тато Карло вгамовував Буратіно та Артемона, щоб дали змогу відпочити товаришам, а сьогодні, на диво, дуже тихо. Вона вже звикла до такого бурхливого життя поруч із Буратіно, який уперто порушував режим і не дотримувався жодних правил. Навіть вірний Артемон все частіше залишав її саму, щоб погратися з ним. Звичайно, закоханий П’єро і далі розважає дівчинку своїми піснями.
Мальвіна вийшла із своєї кімнати, але у коридорі нікого не було. Можливо, щось трапилося, а вона нічого не знає? Мальвіна вирішила, що усі пішли до театру. Завтра Новий рік і вони вперше готують новорічну виставу для малят. Не біда, що її не покликали, бо вона завжди дуже ретельно готується до виступу. Свої репліки Мальвіна уже давно знає, а друзям ще варто все повторити. Але чому її не попередили?
Блакиноволоса лялька поволі йшла довгим коридором. Несподівано вона перечепилася за щось. Під її ногами лежала паличка, яка була подібною до тієї, якою розмахував диригент, коли керував їхнім оркестром. От зараз вона і віднесе знахідку своїм товаришам, а при нагоді присоромить за їхній вчинок.
Настрій Мальвіни покращав, і вона навіть грайливо махнула паличкою у повітрі… Одразу почувся грім, і спалахнула блискавка. Налякана лялька розплющила очі і роздивилася навкруги. Це був сад, але якийсь дуже дивний. Листя дерев і кущів виблискувало дорогоцінним камінням, квіти також були всипані смарагдами і діамантами. Доріжки щедро вистелені теплим бурштином. А десь далі у небо здіймався фонтан сяйва. Мальвіна тихенько пішла у той бік. Якби вона була живою дівчинкою, то хвилювалася би не менше, ніж зараз, а серце билося б так, що стукіт би лунав на весь сад.
Пройшовши далі, Мальвіна почула дратівливий розлючений голос чоловіка. Він когось сварив за те, що загубили чарівну паличку і не знайшли найкращу ляльку. Дівчинка стала обережнішою і йшла далі так, що не почула б і миша. Через декілька кроків вона побачила на троні високого, надто худого і зовсім лисого чолов’ягу з короною на голові. Перед ним стояли якісь непричесані, невмиті і обдерті прибиральниці із мітлами . Мальвіна, яка завжди слідкувала за своєю зовнішністю, здивувалася, що жінки так дбають про сад і не думають про себе. Нараз вони змахнули мітлами і піднялися у повітря. До такого Мальвіна не була готова. Коли черговий раз лялька оговталась і тріпнула своїми пружними локонами, то побачила, що оте незвичне сяйво йшло від ялинки. Дерево було дуже високе, гіллясте, а на ньому розгойдувалися… Мальвіна не могла навіть подумки доказати про те, що побачила. На ялинці, наче новорічні іграшки, висіли Буратіно, П’єро, Артемон, Арлекін. Вони, напевне, були зачакловані, бо зовсім не рухалися, не розмовляли, навіть не ворушили очима.
Мальвіна пильно роздивлялася ялинку та її живі прикраси. Тут були ще смуглявий роздягнений хлопчик з чорною великою кішкою, недалеко біля них ведмідь, вовки, один тигр, велика змія, трохи вище –ще один хлопчик, голова якого була схожа на цибулину, а від нього гірляндою тягнулися ляльки, схожі на полуничку, вишеньки, редиску, помідор, морквину, кактус. Найнижчий ярус ялинки займали рудий хлопчик та чорнявий – в окулярах, одягнені у чорні довгі плащі, з-за них виглядали дівчинка із кісками-антенами у різних панчішках, біля неї висів кумедний товстенький чоловічок із пропелером на спині, трохи вище – погойдувався принц із туфелькою, кіт у чоботях, дівчинка у червоній шапочці, семеро малих бороданів поруч із красунею, а ще – дівчинка з риб’ячим хвостом. Ближче до верхівки зачеплені ведмедик, порося, ослик, сова, а найвище – дідусь у довгому червоному кожусі. Усіх Мальвіна не могла і роздивитися, але зірку на самісінькому вершечку вона на могла не помітити, бо отой потік світла, що лялька побачила здалеку, лився саме від неї. Зірка була прив’язана тонкими срібними нитками, які не дозволяли їй повернутися на небо.
Бідолашна Мальвіна на могла зрозуміти, що коїться, проте втямила, що все це затіяв отой худий і лисий з металевим голосом, а оті розпатлані жінки на мітлах йому допомагають. Як виручити своїх друзів? Лялька у відчаї стиснула паличку, яка ще й досі була у її руках. От Буратіно би обов’язково щось придумав, а вона на таке не здатна. Сльози підступали їй до горла, коли побачила, що повертаються жінки на літаючих мітлах. Вона швидко присіла за кущем бірюзових, як її очі, троянд і тихо чекала, що буде далі. Разом із прибиральницями у великому дерев’яному кошику для сміття прибула гарненька дівчинка одного зросту і Мальвіною.
Лисий лиходій задоволено затріщав своїми кістлявими пальцями і сказав: «Ось у тепер у мене найкраща колекція іграшок у світі! Зараз мені ще треба зачаклувати Снігуроньку, але ви, дурні баби, загубили чарівну паличку, тому негайно летіть за нею до якоїсь феї! А поки до свого дуба прогуляюся, кота провідаю.» Жінки одразу осідлали мітли, лисий розчинився у повітрі, а полонена дівчинка із довгим білявим волоссям, заплетеним у косу залишилася біля ялинки.
Мальвіна несміло підійшла до полонянки і запитала: «Можливо, я можу вам допомогти?» Довгокоса білявка підняла личко і прошепотіла: «Люба Мальвіно, якщо ти тут, ми маємо шанс урятуватися самі, допомогти усім, кого зачаклували.» «Мені приємно. Що ви знаєте моє ім’я, але я зовсім не схожа на героя. Нам потрібен Буратіно,» – почала пояснювати Мальвіна, але незнайомка її перебила: «Не гаймо часу, знищити чари можеш тільки ти. Не торкайся нічого, а просто змахни у повітрі паличкою і відпусти Різдвяну зірку, а потім грамотно напиши чарівною паличкою у повітрі відповіді на 12 запитань Зірки. Тоді годинник виб’є 12 разів, а ти загадай бажання.» Мальвіна поспішила зробити все, що треба, і незабаром все завертілося, закрутилося, а дівчинка опинилася у своєму театрі.
У залі не було жодного місця, маленькі глядачі чекали на Новорічну виставу, а посеред сцени височіла ялинка, подібна до тієї, яку Мальвіна бачила у саду. «Треба бігти до друзів і розповісти їм про усе», – тільки і встигла вона подумати, як раптом на сцену вийшла білява уже знайома незнайомка разом із дідусем у червоному кожусі, що висів на ялинці трохи нижче Зірки. На цей раз дід був із велетенським клунком. Діти заплескали в долоні. Вистава почалася. «Ну що ж, доведеться потерпіти, – подумки змирилася Мальвіна і побігла готуватися до свого виходу, – все стане зрозумілим після вистави, але це вже буде інша історія.»

Черговий номер

Каєнко Олександр

Каєнко ОлександрУчитель-методист зарубіжної літератури Новоукраїнського НВК – гімназії «Лідер». Заслужений учитель України, відмінник освіти, лауреат …

Сич Леся

Леся СичВикладач зарубіжної літератури в Немирівському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія» та …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”