в школах України

Новорічні пригоди Василька та Оленки

Автор: Шиманський Святослав, учень 7-го класу Сков’ятинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Борщівського району, Тернопільської області.
Учитель: Гнатюк Марія Іванівна

Наближалася новорічна ніч. Хлопчик Василько і його сестричка Оленка каталися у дворі на санках. І раптом побачили, як у небі на великих санях промчав Дід Мороз. Василько і Оленка попрямували за ним, бо, звичайно, вже давно мріяли побачити Діда Мороза. Коли діти зайшли до лісу, то натрапили на Снігуроньку, яка гірко плакала. Василько одразу впізнав її і запитав: «Чому ти плачеш?» Вона відповіла крізь сльози, що скоро настане Новий рік, а Дід Мороз кудись зник. Оленка одразу заспокоїла Снігуроньку і повідомила, що вона зі своїм братом щойно бачили Діда Мороза. Снігуронька дуже зраділа і схвильовано запитала:
– Де ж це забарився мій дідусь, адже його так чекають діти?
– Ми не знаємо, куди саме він прямував. Але з радістю тобі допоможемо, – запевнив Василько.
Снігуронька із дітьми одразу вирушили шукати Діда Мороза. Вони йшли лісом все далі і далі, поки не побачили чудовий палац.
– Можливо, Дід Мороз у цьому палаці, але він ніколи не говорив про це місце, – здивувалася Снігуронька.
– То ходімо туди, – запропонували діти.
Коли всі зайшли всередину, то побачили, як Дід мороз знімає з себе кожух, шапку, а потім – бороду. Діти і Снігуронька зрозуміли, що це не справжній Дід Мороз. Але і сани, і подарунки, і олені були Дідусеві.
– Хто ви? Де справжній Дід Мороз захвилювалася Снігуронька.
– Ось він, сидить у кріслі біля каміна! – вигукнув Василько і всі чимдуж побігли до нього.
Дід Мороз поводився дуже дивно. Він грівся біля вогню і намагався звільнитися від обіймів радісної Снігуроньки і щасливих дітей. Здавалося, він не тільки не впізнавав своєї онуки, але і забув ким він був сам.
– Не гайте даремно часу, – раптом обізвався чоловік, якого діти прийняли за Діда Мороза. – Сьогодні всі залишаться без подарунків, бо Діда Мороза зачаклували.
– Такого не може бути! – злякано вигукнула Снігуронька. – Без нас з Дідусем і Новий рік не прийде! Поясніть. Що трапилося?
Незнайомець зручно вмостився у кріслі навпроти Діда Мороза, запросив сісти незваних гостей і розпочав свою історію:
– Я з роду могутніх і злих чаклунів. Мої рідні ніколи не святкували Нового року і не дозволяли робити це мені. Та останнього дня кожного року я крадькома приходив сюди і роздавав подарунки своїм єдиним друзям –звірятам і пташкам. Вони ретельно оберігали таємницю, але
сьогодні мої батьки про все дізналися. Вони вирішили помститися не лише мені, але і всім, хто вірить у Діда Мороза. Тато і мама стерли всі спогади цього добродія у червоному кожусі. Я нічого не можу зараз для нього зробити. Мої батьки наслали дуже страшне закляття: Дід Мороз поверне свою силу тільки тоді, коли хтось із дітей назавжди відмовиться від новорічних подарунків заради того, щоб їх отримали інші. Я сьогодні облетів майже весь світ, але не зустрів такої дитини, бо кожен з нетерпінням чекає на подарунки від Діда Мороза. Я не маю права змусити когось із дітей відмовитися від новорічного дива.
Маг закінчив свою розповідь, і всі похнюплено замовчали. Василько згадав, як він сподівався знайти під новорічною ялинкою велосипед, як мріяв про комп’ютер. Хлопчик був у розпачі, він відчув, як тулиться до нього молодша сестричка Оленка і зазирає у вічі. Василько зрозумів, що саме він повинен відмовитися від подарунків Діда Мороза заради маленької Оленки, заради їхніх майбутніх дітей, заради щастя інших дітей. Василько впевнено ступив наперед і вимовив заповітні слова:
– Я назавжди відмовляюся від подарунків Діда Мороза!
– Мій любий братику, я тебе дуже люблю і завжди буду ділитися з тобою своїми подарунками! – заплескала в долоні щаслива маленька Оленка і захоплено прошепотіла: – Ти – найкращий!
Поки діти розчулено обіймали одне одного, з крісла поволі вже піднімався Дід Мороз. Снігуронька і чаклун допомогли йому підвестися
Дід Мороз вже прийшов до тями і заклопотано поглядав на годинника:
– Снігуронько, готуйся в дорогу. Година вже пізня, боюся не встигнемо ми розвести подарунки!
– Дозвольте, я вам допоможу! – схопився маг.
– Я радо прийму від вас допомогу, – відповів Дід Мороз.
– Тоді я попрошу тебе, Дідусю, підвезти на своїх чарівних санчатах цих милих дітей додому, – попросила Снігуронька.
– Я радо прокатаю Василька та Оленку. Вони дуже добрі діти, тому заслужили це, – погодився Дід мороз.
Коли всі зручно вмостилися у санях, чарівник прошептав на вушко Василькові: «Ти ніколи не пошкодуєш про те, що зробив.» За мить всі піднялися в повітря. Ніхто з людей не побачив, як сани Діда Мороза приземлилися біля будинку Василька та Оленки. Діти не розповідали про свої новорічні пригоди, та дорослі дуже дивувалися, чому Оленка отримує подарунки від Діда Мороза, а Василько – від Снігуроньки. А ще Василько почав розуміти мову тварин – таким був подарунок мага.

Черговий номер

Каєнко Олександр

Каєнко ОлександрУчитель-методист зарубіжної літератури Новоукраїнського НВК – гімназії «Лідер». Заслужений учитель України, відмінник освіти, лауреат …

Сич Леся

Леся СичВикладач зарубіжної літератури в Немирівському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія» та …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”