Відгук на книгу Л. Керролла «Аліса в Країні Чудес»

Автор: Міронова Софія, учениця 6-А класу, НВК № 10 м. Хмельницького.
Захоплення: читання, гра на фортепіано, малювання, люблю природу.
Вчитель: Кошевко Альбіна Вікторівна

Ось і настали літні канікули, коли можна присвятити час улюбленим заняттям. Мені дуже подобається читати, тому я вирішила познайомитися з книгою Л. Керролла «Аліса в Країні Чудес». Тоді я навіть не могла уявити, скільки задоволення отримаю, читаючи її. З першої сторінки я поринула у цікавий світ пригод, які постійно супроводжували головну героїню Алісу та її друзів. З ними вона познайомилась під час своєї подорожі по загадковій Країні чудес. Тут дівчинка зустрілась із різними чудернацькими істотами, що дивували її своїми здібностями та вчинками. Деякі з них були добрими, але незвичними, наприклад, Чеширський кіт, Пелікан Додо. Інші, навпаки, дуже неприємні, злі та невиховані – це Королева Сердець та її піддані. І взагалі, все у тій країні було не так, але Алісі було цікаво подивитися, що відбувається в іншому світі. Для цього їй довелося навіть декілька разів поміняти свій зріст, іноді це було життєво необхідно (наприклад, коли Королева звеліла відрубати Алісі голову, і їй довелося за допомогою чарівного гриба швидко збільшуватися).
Персонажі дивували Алісу, а разом з нею і мене, своїм незвичним виглядом, розмовами і навіть іменами. Серед них найбільше мені сподобався Чеширський кіт, який, як і справжні коти, приходить тоді, коли сам захоче і куди захоче, причому іноді з’являлись тільки його голова або інші частини тіла, що було дуже кумедно. Він підказав Алісі, як повернутися додому, проте для цього їй довелося познайомитись із капризною та норовливою Королевою. Цей персонаж я сприймала як негативний, оскільки в її образі уособлювались усі риси поганого характеру та недостойної поведінки, особливо по відношенню до тих, хто від неї залежав. На її прикладі я впевнилась в тому, що коли людина, яка має владу, егоїстична та нерозумна, це призводить до несправедливого ставлення до підлеглих, які повинні підкорятися та підлабузничати, інакше будуть покарані. Але не тільки Королева викликає негативне ставлення, але й ті, хто їй потурають, наприклад, безвольний Король.
Багато персонажів мене дуже потішили, наприклад, Капелюшник та Шалений Заєць. Вони не були злими, говорили різні кумедні та веселі речі, але по відношенню до Аліси були дуже нечемні і, на диво, не вважали, що це недобре і так робити не можна.
Із всіх персонажів найбільш близькою мені була сама Аліса, непевно, через те, що ми з нею майже одного віку. І я їй навіть трішки заздрю, адже, дійсно, так цікаво було б потрапити у загадкову країну! Мені подобається те, що Аліса смілива, не втрачає інтерес до подій за будь-яких обставин, має власну думку, намагається аналізувати та робити висновки про свої і чужі вчинки.
Надзвичайно цікаво було знайомитись із краєвидами цієї загадкової країни, адже там росли не просто квіти, а квіти, що вміють співати, зустрічались чудернацькі тварини і тим підтверджувалась назва країни.
Отже, книжка «Аліса в Країні Чудес» виявилась для мене як захоплюючою, так і повчальною, оскільки на цікавих та кумедних прикладах англійським письменником Льюїсом Керроллом були розкриті деякі негарні риси характеру персонажів, що, на мою думку, властиві не тільки казковим героям, але й звичайним сучасним людям, і яких обов’язково потрібно позбавлятися.