Відгук про прочитану книгу Ніни Елізабет Грьонтведт «Привіт, це я! Не покидайте мене»

Автор: Трагерюк Олеся, учениця 7 класу Панчівської загальноосвітньої школи І-ІІІступенів Новомиргородського району Кіровоградської області
Учитель: Добровольська Ольга Вікторівна

Майже рік тому у видавництві «Грані-Т» в українському перекладі Наталі Іваничук побачила світ книга «Привіт, це я! Не покидайте мене».
Нещодавно і мені пощастило познайомитися з нею. Її автором та ілюстратором є норвезька письменниця Ніна Елізабет Грьонтведт. Вона ще зовсім молода (1979 року народження), але надзвичайно цікава і творча особистість. У Великобританії отримала ступінь бакалавра в царині ілюстрування і стала професійним художником. В норвезькому інституті Дитячої книги вивчала дитячу та підліткову літературу і з 2009 року «працює» письменницею. Часто зустрічається із своїми читачами в норвезьких школах, уважно прислухаючись до відгуків своїх читачів, влаштовує презентаційні тури по Норвегії.
«Привіт, це я! Не покидайте мене…» – прекрасно ілюстрована книжка. Кожна сторінка має своє неповторне оформлення у вигляді фрагментів з блокнотиків, записів на плашках скретч-карток, просто шматочків паперу. … Крім того, текст твору написаний різноманітними шрифтами різних розмірів і поданий у формі щоденникових записів на листках із зошитів в лінійку та клітинку. Цікаво, що авторка, будучи шульгою, аби приховати свої вміння професійної художниці й наблизитися до замальовок головної героїні, дванадцятирічної дівчинки Уди, робила їх правою рукою.
Та найголовніше, чим мене зацікавила книга – це захоплюючий сюжет.
На мою думку, він просто насичений різноманітними цікавими пригодами, катавасіями, шпигунськими іграми подружок. Та крім описів розваг, авторка зачіпає і серйозні теми з життя дівчинки(О, як я теж , на жаль, їх розумію!): смерть дідуся, безробіття батька, вплив на достаток сім’ї економічної кризи. Уда знає, що її батька скоротили в період кризи і він шукає роботу, вона також знає, що батько її подруги змушений був переїхати в інше містечко, бо лише там він знайшов роботу. Питання, які порушуються у книжці, універсальні: бійка з найкращим другом, сварка із братом чи сестрою, несприйняття дівчинки іншими дітьми, перше кохання…
Головна героїня Уда Андреа Стокгейм – підліток «з характером», і з величезною кількістю проблем, переживань, страхів, недовіри, сумнівів, перебільшень та фантазування. Вона часто проявляє до близьких злість та агресію, бо сумнівається у своїй потрібності. В душі у неї стільки накипіло, що тендітній «малявці» несила витримувати цей тягар. І тоді вона гірко плаче, виливаючи із слізьми старі й нові образи, непорозуміння, страхи, брехню і зраду. І тоді життя стає знову прекрасне, а всі проблеми, мов вітром здуло. Мені це також знайоме. Уда і я чимось схожі, можливо, вчинками, запальним характером, нетерпимістю… Особливо вражає мене її уміння писати на тому, що є під рукою. А ще її надзвичайне уміння вигадувати нові слова. Її мова так і рясніє підлітковими неологізмами.
Але мені не сподобалося, як вона ображає сестричку, не розуміючи, що вони найрідніші люди у світі. Ця книга мене багато чому навчила: любити своїх друзів, прощати близьким людям, цінувати їх.
Я раджу дівчаткам 10-12 років прочитати цю книгу. Вона допоможе розібратися в складних проблемах підліткового віку. Та й хлопчикам не завадить дізнатись про думки ровесниць. Пригоди Уди та її подружки Геллє не залишать байдужими нікого. Переживаючи з Удою, ви відчуєте що стаєте дорослішими, розуміючи її, зрозумієте себе. Відгукніться на її вітання. Не покиньте її…