в школах України

Я. Кавабата. Повість «Тисяча журавлів» (3 години) 11 клас

Автор: Ткач Ірина Олександрівна, вчитель зарубіжної літератури Миколаївської СЗОШ №22

I Tkach Kavabata


Урок 1. «Красою Японії народжений…» (за біографією письменника – окрема презентація)
Урок 2. Відображення національної етики та естетики у повісті «Тисяча журавлів»
Мета: прослідкувати у повісті відображення національної етики та естетики японців, розкрити основні проблеми твору, визначити особливості стилю письменника; розвивати навички ідейно-художнього аналізу, навички роботи з текстом, уміння висловлювати своє ставлення до поставлених проблем; виховувати естетичний смак, уміння бачити красу у навколишньому світі та цінувати його.
Обладнання: слайд-презентація, відео фрагмент про чайну церемонію, японська музика, тексти твору, словник.
Зустріч за чаєм – це та ж зустріч почуттів…
Я. Кавабата

Хід уроку

І. Орг. момент.
ІІ. Основний матеріал.
1. Перевірка домашнього завдання (знання тексту та матеріалу минулого уроку):
1) Як Кавабата назвав свою нобелівську промову?
2) Яку давню японську традицію описано у повісті?
3) Яку професію мала пані Тікако?
4) Чому Кікудзі було неприємно спілкуватися з пані Тікако?
5) Хто був попереднім володарем чашки, з якої Кікудзі пив чай у пані Тікако?
6) Коли Кікудзі уперше побачив Юкіко?
7) Що було зображено на хустці Юкіко?
8) Пані Оота була дружиною…
9) Чим Кікудзі приваблював пані Ооту?
10) Які квіти Кікудзі поставив у чашку сіно на згадку про пані Оота?
11) Чому Кікудзі так і не одружився з Юкіко?
12) Що сказала сусідська дівчинка про Фуміко, коли Кікудзі її розшукував?

2. Активізація
– Ми відмітили на минулому уроці, що Японія – дивна для європейця країна. У чому ж її незвичайність?
Одним з її «див» є «несучасне» ставлення до своєї культури: японці не спішать позичати якісь ноу-хау, а почитають власну культуру. Святинями для них є природа та традиції, одна з них – чайна церемонія, під час якої відбувається «зустріч почуттів». Саме на тлі чайної церемонії, що відображує національну етику та естетику японського народу, зав’язується дія у повісті «Тисяча журавлів».
2. Запис теми, епіграфу, постанова учнями завдань уроку. (СЛАЙД 1)

3. Постанова проблемних питань:
– Чому автор вибрав фоном чайну церемонію? Які етичні та естетичні основи японської культури відображує чайна церемонія? Яке значення вона має для сучасних автору японців? Чи так вже свято бережуть вони свої національні традиції? (Нам, сучасним людям, важко уявити сьогодні непорушне дотримання давніх традицій.)
4. Словникова робота. Словник до теми:
Камакура – місто, в якому жив сам Кавабата.
Тядо – чайна церемонія.
Фуросікі – жіноча хустка.
Журавлі – символ надії, благополуччя і щастя.
Сіно – чашка у стилі Сіно Сосіна, відомого майстра чайної церемонії.
Ікебана – мистецтво складання букетів.
Суміе – картини, написані тушшю.
Вабі – стиль простоти та скромності.
Міябі (яскрава краса) – естетичний принцип японського мистецтва.
Йодзю (натяк) – художній прийом недомовки.
Сабі – прекрасне і пронизливо-сумне почуття самотності.
4. Довідка пошукової групи про чайну церемонію. (Це може бути й перегляд відео про чайну церемонію; пошукова група учнів коментує фільм: http://www.youtube.com/watch?v=7EcrbUc3iYs&feature=related АБО: www.youtube.com/watch?v=7EcrbUc3iYs&feature=related )
Під час повідомлення учні у класі складають тезисний план відповіді на запитання: – Які етичні та естетичні основи японської культури відображує чайна церемонія? (ВІДЕО)
Основу чайної церемонії пити на початку чай усім з одної чашки закладено дзенськими монахами, які вважали, що «смак чаю і є смаком дзен» – обидва очищують душу й тіло. У 16 ст. майстер церемонії Сенно Рікю створив традиції, які існують по сьогодні: схилятися перед низьким входом до чайного будиночку, щоб залишити зовні гординю та зрівнятися з іншими, носити церемоніальний одяг, прикрашати кімнату свитком з каліграфією та одною квіткою у вазі, виходити до саду милуватися природою, мати спеціальний посуд у стилі вабі, який не відволікає увагу від занурення у себе, щоб налаштувати своє серце на лад інших сердець, адже ніхто у світі не повинен жити заради себе, не рахуючись з іншими (принцип дзен). Сутність чайного обряду, доведеного японською естетикою до рівня високого мистецтва, полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.
Існує чотири правила філософії чайної церемонії, саме вони повинні навчити життю: (СЛАЙД 2)
1) Ва – Гармонія (умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії – призначення традиційного мистецтва японців);
2) Кей – Чемність (підкреслює рівність, передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, “зустріч почуттів” через те, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та природи, прихильна до добра. Чайний дім – це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям з поганими думками);
3) Сей – Чистота (повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні);
4) Дзяку – Спокій (необхідний для рівноваги духу, для бесіди “серцями”).

Чайний дім у японців наче оазис у сумній пустелі світського життя, де знаходять відпочинок від тягаря буденності. Саме на такому тлі зав’язується сюжет повісті «Тисяча журавлів». (СЛАЙД 3)

5. Бесіда, робота з текстом:
– Отже, для чого у японців призначена чайна церемонія?
Для очищення душі, медитації, встановлення гармонії, осягнення краси.
– Яку роль чайна церемонія виконує у повісті Кавабати? Як до неї ставляться герої?
На перший погляд, чайна церемонія – тло для розгортання подій. Вчителька чайної церемонії Тікако запросила героя для знайомства з Юкіко, вона намагається влаштувати шлюб, а церемонія стає лише приводом для знайомства; Кікудзі з самого початку не хотів цієї зустрічі, якби йому не зустрілася Юкіко, він, можливо, так і не прийшов у гості. У нього також немає якоїсь особливої поваги до тядо; пані Оота та її дочка Фуміко запрошені гостями; дівчата навчаються у пані Тікако майстерності проведення тядо, однак їм не вистачає досвіду, у вчительки є досвід, та немає щирості для проведення справжньої церемонії.
– Що ви можете розповісти про вчительку чайної церемонії? Яку роль вона відіграє у долі героїв?
Тікако колись була коханкою батька Кікудзі й причиною сварок між батьками героя. Вона й зараз намагається втручатися у долі людей навколо. (СЛАЙД 4)

– Чому Кікудзі часто згадує про волохату пляму на грудях Тікако?
Фізична вада наче підкреслює моральну нечистоту героїні, ця пляма на її тілі наче клеймо її минулого, яке викликає огиду у Кікудзі.
«…Відколи Кікудзі бачив пляму на її грудях, Тікако дуже змінилася. За якихось два роки після цього вона стала чоловікоподібною, а останнім часом і зовсім перетворилася на безстатеву істоту.
От і сьогодні вона вестиме чайну церемонію з підкресленою гідністю… А в самої груди з родимою плямою, мабуть, уже зів’яли… Кікудзі мало не засміявся, та в цю мить його наздогнало двоє дівчат.»
– У чому пані Тікако протиставлена юна Юкіко? Знайдіть та прокоментуйте її описи у тексті. Чому, на вашу думку, її хустку прикрашають саме журавлі?
«Дівчина, що несла в руці рожеве крепдешинове фуросікі з вибитими на ньому білими журавлями, була вродлива.»
«На тлі заплутаного, невиразного минулого двох літніх жінок донька Інамури, що зосереджено готувала чай, видалася Кікудзі напрочуд гарною.»
«На сьодзі позад дівчини падала тінь від молодого листя, а її яскраве кімоно немов світилося м’яким відбитим сяйвом. Волосся теж ніби промінилося.»
«Як для чайної церемонії в кімнаті було надто видно, зате світло підкреслювало вроду дівчини. Її шовкова серветка, червона, як полум’я, вражала не так м’якістю, як свіжістю. Здавалось, у руках дівчини розпускається червона квітка. Кікудзі здавалося, ніби навколо дівчини от-от закружляють невеличкі білі журавлики.»
Хоча зовні пані Тікако поводить себе з гідністю професіонала, однак Кікудзі, який знає її минуле та минуле пані Оота, не може позбутися відчуття відрази, він відчуває вульгарність ситуації, в яку потрапив; чистоту, чемність, спокій та гармонію втілюють під час чайної дії лише молоді дівчата. Ставлення до Юкіко автор підкреслює за допомогою епітетів: рожеві та білі кольори одягу; вона напрочуд гарна у контрасті з літніми жінками; вона зображена на фоні молодого листя, яскраве кімоно світиться, сяє, волосся проміниться; мяка та свіжа серветка нагадує червону квітку. Чистоту, цнотливість Юкіко підкреслюють журавлі на її хустині, адже журавель в Японії – священний птах, символ здоров’я, довголіття та щастя. На весь світ відома японська прикмета, за якою потрібно зробити тисячу паперових журавликів задля здійснення мрії. (СЛАЙД 5)

– Складіть порівняльну характеристику героїнь.

Тікако:

Юкіко:
Потворність, наглість, егоїзм, хитрість, хижість

Чистота, чемність, ніжність, краса, скромність
– Який сенс вкладено автором у цю антитезу?
– Як проходить церемонія у домі Тікако? Порівняйте її з правилами, які ми називали: чи всі вони дотримані? Чи знайшли герої під час церемонії кей, сей, дзяку та ва?
Звертаємо увагу, що правила порушуються, зсамого початку Кікудзі відчуває себе ніяково: він знаходиться поруч з двома колишніми коханками свого батька, які, до того ж, ненавиділи одна одну, тут не може бути гармонії та чистоти, а жінки ще й іноді говорять неприємні для героя речі, наприклад:
«- Я б теж хотіла випити з цієї чашки. Останнього разу я пила з іншої, — раптом сказала пані Оота.
Кікудзі її слова знову неприємно вразили: що з нею — з глузду з’їхала чи зовсім сорому позбулася?»
– Отже, чемності та спокою тут також немає. Чистоту та чемність церемонії надають лише присутність юних Юкіко та Фуміко, а також старий посуд, з якого п’ють чай.
Японський культурний діяч Окакура Какудзо вважав: “Шлях самураїв – це мистецтво смерті… Мистецтвом життя є “тядо” (“шлях чаю”).
– Яким чином Кавабата підкреслює красу давньої традиції тядо та «сумну принадність речей», що оточують героїв? (СЛАЙД 6)

Речі у Кавабати живуть своїм особливим життям. Автор детально, з особливими почуттями, наче про людей, розповідає про чайний посуд, адже кожна чашка або ваза мають свою давню історію. Чи відчуваємо ми трепет під час зустрічі з предметами старовини або творами мистецтва? Мабуть, таке відчуття знайоме не кожній людині…
«Стародавні чашки… їм, певно, років триста-чотириста, а скільки в них світла!.. Здавалося, життя б’ється під їхньою гладенькою поверхнею. Кікудзі дивився на чашки, а йому вважалися його батько і мати Фуміко такі ж чисті й непорочні».
– Як герої ставляться до предметів чайної церемонії? Чиїми очима ми бачимо красу?
Кавабата показує за допомогою образів Кікудзі, пані Оота, Фуміко та Юкіко свідомість японців, які звикли шанобливо ставитися до речей, обожнювати і предмети мистецтва, і предмети побутового вжитку, вбачаючи в них втілення краси. Зверніть увагу на виразні засоби, за допомогою яких автор описує предмети (аналіз тексту):
«Кікудзі зупинив погляд на глечику. З-під білої поливи ледь-ледь проступав багрянець. Кікудзі простяг руку й торкнувся чарівної поверхні глечика: вона була холодна, та від слабкого багрянцю, здавалося, струмувало тепло. – Гарне «сіно’»… І мені воно подобається… Приємне, як сон…»
Чайні чашки наче оживають під час церемонії, ми бачимо уособлення, метафори, за допомогою епітетів та порівнянь передано почуття героїв. Лише одна героїня не відчуває привабливості чайних речей – господарка церемонії Тікако. Суть обряду полягає в тому, щоб дати людині можливість відірватися від суєтного життя, поринути у роздуми, очистити свої почуття, бути щирим, бути самим собою. Той, хто дійсно прилучається до таїни чайного ритуалу, ніби проходить обряд очищення, стає красивішим. Саме тут розкривається сенс слів автора: «Зустріч за чаєм – це та ж зустріч почуттів…»
«Як для чайної церемонії в кімнаті було надто видно, проте світло підкреслювало вроду дівчини. Її шовкова серветка, червона, як полум’я, вражала не так м’якістю, як свіжістю. Здавалось, у руках дівчини розпускається червона квітка.
Кікудзі здавалося, ніби навколо дівчини от-от закружляють невеличкі білі журавлики.» «Пані Оота взяла орібе в руки.
– Зелений чай у чорній чашці — яка це краса! Мимоволі спливають у пам’яті зелені весняні бруньки… — сказала вона. А про те, що ця чашка належала її чоловікові, не прохопилася й словом.
Потім почався традиційний огляд чайного начиння. Дівчата не дуже на цьому розумілися, а тому слухали дещо з пояснень Тікако. Глечик і бамбуковий черпачок теж належали батькові Кікудзі, але Тікако про це не згадала, Кікудзі промовчав і собі.»
В естетиці японського мистецтва дерева, квіти, каміння, кераміка сприймаються японцями як одухотворені, просякнуті настроями туги, співчуття, світлої печалі, цьому ефекту сприяє відсутність зайвого, малі форми залишають місце для уяви, натяку (йодзю), певна незавершеність і несподіваність змушують працювати думку й почуття. Це проявляється у літературній творчості, особливо в поезії (хоку, танка), у мистецтві складання букетів (ікебана), у традиціях японського саду.
Та чи такі ж красиві люди знаходяться навколо цих прекрасних речей?
6. Робота у групах: схарактеризуйте образи пані Оота, Кікудзі, Фуміко, визначте їх ідейну роль. (СЛАЙД 7)

7. Презентація групами своєї роботи. (СЛАЙД 7 – схема)
Порівнюючи пані Оота та її дочку, звертаємо увагу на протиставлення образів: чуттєвої краси матері та романтичної, прихованої духовної краси дочки; неоднозначним є образ Кікудзі, він мрійливий, шукає щастя, він відрізняє добро та зло, не любить вульгарність, однак припускається помилок у житті, наче хитається у пошуках моральної основи, його душа наче поранена у дитинстві спостереженнями за стосунками дорослих.
8. Проблемна бесіда:
– Що може зробити наших героїв щасливими?
– Мрією (журавлем) Кікудзі стала дівчина Юкіко. Чому хлопцю не вдалося одружитися з нею?
Пані Тікако набрехала йому про одруження Юкіко. Можливо, за задумом автора, головна причина у тому, що Кікудзі сам порушив закони чистоти та гармонії, вступивши у стосунки із пані Оота, отже він не заслужив на цнотливу й чисту Юкіко. Та у цьому є й символічне значення: мрія залишається мрією, журавель залишається у небі (за прислів’ям: краще синиця у руках, ніж журавель у небі).
– Чи стали б щасливими у шлюбі Кікудзі та Юкіко?

9. Узагальнення. Слово вчителя з елементами бесіди:
– Які думки викликають у вас контрасти образів твору: дві юні дівчини – дві літні жінки, давній посуд – і люди, які з нього п’ють?
Посуд зберігає у собі пам’ять кращих національних традицій, а люди паплюжать їх. Як підкреслював Кавабата, його метою був не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгаризації її сучасністю. Тікако Курімото, яка “здобула собі неабияку славу вчительки чайної церемонії”, перша порушує правила та сам принцип очищення чайної церемонії. Із нею пов’язані всі життєві труднощі головних героїв повісті. Кікудзі вже по-дорослому осмислює свої дитячі спогади про неї. Тікако пересуває людей та їхні долі, як чашки. Іронія долі: охоронець давніх традицій, що створені для збереження чистоти та гармонії, живе за зовсім іншими правилами.
САМОСТІЙНА РОБОТА: – покажіть стрілками зв’язки між героями.
– До кого з них і чому веде більшість ліній? Які «трикутники» створюються у стосунках героїв? (СЛАЙД 8. Аналіз схеми «Головні герої повісті».)

Майже усі лінії так чи інакше приводять героїв до інтриганки Тікако, яка постійно втручається у чуже життя. Усі «трикутники» створюються навколо єдиного чоловіка – Кікудзі, однак саме утворення «трикутників» у стосунках між людьми неприродне, отже побудова образної системи у повісті сприяє розумінню головної думки про порушення людьми разом з давніми традиціями природних законів життя, що унеможливлює здійснення їхніх мрій про щастя.
10. Рефлексія («мікрофон»):
– А чи є у нашому житті місце давнім традиціям? Як ми зберігаємо святині своїх предків? Які прогнози ви можете дати нашій нації?
ІІІ. Підсумки уроку. Оцінювання роботи учнів.
Домашнє завдання: – знайти у повісті описи природи, визначити їх роль, підкреслити виразні засоби.

Урок 3. Гармонія людини і природи – одна з го­ловних проблем твору. Вишукана простота стилю Ясунарі Кавабата
І. Орг. момент.
ІІ. Основний матеріал.
1. Активізація:
– Які морально-етичні проблеми порушив Кавабата у своїй повісті «Тисяча журавлів»?
– Чому саме чайна церемонія стала тлом для зав’язки основних подій у творі?
– Як ставлення до чайного обладнання характеризує героїв?
– У яких епізодах знову з’являється чайний посуд? Яку функцію він виконує?
Після смерті пані Оота Кікудзі милується вазочкою з квітами, і це викликає у нього ніжні спогади про жінку, йому здалося, що тільки тепер він її покохав.
«Удома Кікудзі заходився ставити в «сіно» квіти — білі троянди й бліді гвоздики. Кікудзі не міг позбутися відчуття, ніби він закохався в пані Оота лише після її смерті.
І ще йому здавалося, що про це кохання він дізнався завдяки її доньці Фуміко.
Якийсь час Кікудзі сидів нерухомо й поглядав на квіти. Їхні білі й блідо-рожеві пелюстки зливалися з поверхнею «сіно» в один суцільний серпанок.»
2. Слово вчителя.
Чайний посуд з’являється у тих епізодах, коли автор намагається розкрити внутрішній світ своїх героїв, ставить їх перед ситуацією вибору або душевних переживань. І от поруч із посудом з’являються квіти – один з елементів чайної церемонії, не дарма їхні пелюстки «зливалися з поверхнею «сіно» в один суцільний серпанок», наче підкреслюючи єдність краси творінь природи та людини. Природа – фундамент філософії існування японців, життя у гармонії з нею – закон. Саме про це розмірковує у своїй повісті Кавабата.
3. Запис теми уроку, постанова учнями завдань: знайти ключові сцени природи, визначити їх ідейно-художню роль у повісті; аналізуючи їх, розкрити особливості стилю письменника.
4. Мотивація. Лексична робота:
– Що означає слово гармонія, яке ми бачимо в темі уроку?
ГАРМОНІЯ (від грец. ??????? – скріплення, злагодженість)
1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого.
2. Засоби музичної виразності, шо грунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й послідовності співзвуч в умовах ладу й тональності.
3. Розділ теорії музики, в якому викладені принципи побудови та співвідношення акордів у процесі музичної творчості.
4. Співмірність окремих частин будови (в цілому і між собою) або архітектурного комплексу.
5. Уподібнення голосних, характерне для тюркських, монгольських, фінно-угорських та інших мов. (http://slovopedia.org.ua/42/53395/279679.html)
– Яким чином тема гармонії розкривається у повісті «Тисяча журавлів»? Чи підкаже нам Ясунарі Кавабата, де шукати гармонію у ті часи, коли нам буває тяжко?
5. Складання асоціативних «грон»:
– Які образи у повісті у вас викликають асоціацію з поняттям гармонія, а які – навпаки?
Гармонія: Юкіко, природа, чайний посуд, квіти…
Антигармонія: Тікако, стосунки Кікудзі з пані Оота…
– Цікаво, які асоціації у вас викликає образ головного героя?
В образі Кікудзі є певні протиріччя, він наче ще шукає себе, шукає гармонію, його моральні основи хитаються. У чому причини? Він людина «європеїзована», що відірвалася від культурного коріння свого народу, можливо, тому він не знаходить щастя; однак він не погана людина, Кікудзі необхідно знайти або відновити втрачені основи, можливо, тоді він стане по-справжньому щасливим.
6. Бесіда за прочитаним (аналіз твору):
– Чи був щасливим Кікудзі у стосунках з пані Оота? Чи кохали вони один одного по-справжньому? Ні, ці стосунки не давали обом спокою, відчуття гармонії, це була пристрасть, примха. Скоріше, герої не кохали по-справжньому, адже для пані Оота Кікудзі – згадка про його батька.А хлопець розуміє свої почуття лише після раптової смерті жінки:
«Удома Кікудзі заходився ставити в «сіно» квіти — білі троянди й бліді гвоздики.
Кікудзі не міг позбутися відчуття, ніби він закохався в пані Оота лише після її смерті.»
– Чому Кікудзі здалося, що він кохає пані Оота, тільки після її смерті?
«Кікудзі сів перед урною й запалив кадильну паличку. Тоді склав руки долонями докупи й заплющив очі. Він каявся в гріхах. Та до каяття домішувалася вдячність пані Оота за любов, і гріх ставав солодким.
Що призвело до її смерті — гріх чи любов? Її переслідувало відчуття непозбутньої провини чи невгасима любов?.. Кікудзі цілий тиждень думав над цим і не міг дійти певного висновку.

І ось тепер, сидячи з заплющеними очима перед останками пані Оота, Кікудзі вже не пригадував собі її постаті — лише відчував її тепло, п’янкий запах тіла. Як не дивно, але в його очах це було цілком природно — адже мертва жінка втратила свої обриси й доходила до нього тихою музикою спогадів.»
Тепер, коли матеріальне, «низьке», перетворилася на «високе» – «тиху музику спогадів», він бачить красу навколо і відчуває спокій, а також сум – «сумна принадність» речей (у даному випадку – кохання) . Дочка пані Оота дала можливість Кікудзі забути про його неприродні стосунки з колишньою батьковою коханкою, тепер йому здається, що він знайшов справжнє кохання. Самопожертва двох жінок робить його мудрішим. (СЛАЙД 9)
У сцені зближення молодих людей після смерті пані Оота наче усе встає на свої місця. Хоча з одного боку зближення викликає нерозуміння, подив принаймні із-за недоречності подій, з іншого – стосунки між молодими людьми більш природні. Оота наче поступилася місцем своїй донці.
У повісті звучить глибока життєва мудрість письменника: смерть дає початок новим стосункам, отже життя і смерть завжди поряд, кінець може стати початком чогось нового.
– В один з вечорів, коли вона була поруч з Кікудзі, Фуміко розбила стару материну чайну чашку. Що символізує цей вчинок?
«Тієї ночі Кікудзі ніяк не міг заснути. Коли в щілинах віконниць замерехтів світанок, він устав і подався у чайний павільйон.
У саду, на плиті перед кам’яним умивальником, валялись уламки «сіно». Кікудзі склав докупи чотири великих черепки, і в його долоні з’явилася чашка. Лише на її війцях бракувало шматочка. Кікудзі взявся його шукати, але невдовзі облишив.
Підвів очі вгору. На сході, між віттям дерев, яскріла одна велика зірка.
«Скільки я вже не бачив вранішньої зорі!» — подумав Кікудзі, дивлячись на небо, яке поволі затягували хмари.
Зірка блищала серед хмар і тому здавалася ще більшою, ніж була насправді. Ореол навколо неї був аж наче вологий.
«Безглуздо збирати черепки, коли на небі сяє зірка свіжим блиском», — майнуло в голові Кікудзі. Він кинув уламки на землю.
Учора ввечері Фуміко шпурнула чашку на кам’яний умивальник. Кікудзі навіть не встиг її зупинити.»
– У цьому епізоді також з’являється образ природи. Яку роль він виконує?
Символіка природи та речей зливається воєдино. На небі сяє зірка, що символізує чистоту Фуміко, очищення від минулих гріхів. Кікудзі піднімає черепки чашки сіно, яка колись пов’язувала чотирьох людей: Кікудзі, його батька, Фуміко, її матір. Герой складає чотири черепки, не вистачає лише краєчку, мабуть, того, на якому залишався слід від помади Оота, піднімає очі і бачить, що зірку закрили хмари. І він кидає черепки на землю, а хмарка наче звільняє зірку. А може, сама його спроба повернути, зібрати скалки минулого і стала причиною того, що Фуміко зникне наприкінці твору? Кавабата не коментує жоден епізод, не дає прямої оцінки героям або їх вчинкам, ми розуміємо його ставлення через натяки (прийом йодзю), деталі, через описи природи та речей. Зображена митцем природа прекрасна й велична; показуючи зміни в ній, автор відтворює порухи людської душі, тому твори письменника багатопланові, мають прихований зміст.
Природа у творах Кавабата завжди посідає особливе місце. Життя природи й людини поєднані невидимими ланцюгами. Усвідомлення цього первісного невід’ємного зв’язку надзвичайно важливе для митця. З ним пов’язане і відчуття ритму цілісного світу, що дозволяє проникати в закони природи, жити з нею одним життям, не відступаючи від природного єства, не створюючи дисгармонії, дисонансу, розладу з нею, а значить, із самим собою. Описи природи створюють своєрідний фон, на якому розгортається життя героїв, проте часто природа стає одним з героїв повісті. Кавабата закликає вчитися у природи, проникати в її таємниці, він убачає в спілкуванні з природою шлях до морального й естетичного вдосконалення людини.
7. Перевірка домашнього завдання:
– Яку роль у повісті виконують описи природи? Адже для японців природа – світ гармонії та краси, у неї можна навчитися жити. Давайте спочатку помилуємося красою японського пейзажу та японської музики… (СЛАЙД 10 – релаксація.)
Бесіда:
– В яких ще епізодах ми бачимо образи природи?
– Яке враження вони на вас справили? Прокоментуйте їх значення.
– Які зображувальні засоби використав Кавабата для створення пейзажів у повісті? У чому особливості стилю письменника?

8. Робота з текстом.
А) Розкрийте символіку сцени:
«Кікудзі опустився на підлогу біля телефону й заплющив очі. В його уяві раптом вималювалася заграва, яку він бачив з електрички, коли повертався додому після ночі, проведеної з пані Оота в готелі.
Вона жевріла над лісом навпроти храму Хоммондзі в Ікегамі.
Червоне сонце ніби плило на обрії, ковзаючи по вершечках дерев. Ліс виступав на небі чорним силуетом. Сонце пливло над деревами і било в його втомлені очі. Кікудзі склепив повіки. І тоді йому здалося, немов білі журавлі знялися з фуросікі Юкіко у вечірнє небо, що все палало в його заплющених очах.» (СЛАЙД 11)
– Яку кольорову гаму створив у цій сцені й чому Кавабата?
Пейзаж символічний. Ми наче відчуваємо тривожне попередження про можливу біду, уособлене в образі заграви. Знову з’являється образ журавлів, який символізує нездійсненність мрії про чисте кохання і майбутнє щастя. Цікаво, що кольори японці сприймають інакше, ніж європейці: чорний (силует дерев) асоціюється з кольором землі – початком і кінцем життя, білий (журавлі з фуросікі) – божественний колір чистоти та істини, однак у біле одягають мертвих; чорний та білий – кольори інь та янь – чоловічого та жіночого початку життя; червоний – колір крові, вогню, гніву, війни, може символізувати кохання, оберігає від злих сил.

Б) Розкрийте символіку сцени:
Символічність образу природи ми бачимо ще в одному епізоді – це дощ, який пішов, коли Фуміко зателефонувала хлопцю:
“- У нас тут справжня злива. А у вас?..
– Ллє, як з відра. Тільки-но так гримнуло, що я ледь не вмерла.
– Зате після дощу буде так свіжо…”
Слово “свіжий”, “свіжість” означає не тільки стан природи після дощу, а й зміну внутрішнього стану героя.
В описі зустрічі героїв використовується така сама символіка:
“- Напевне, ви чули по телефону, як тут зранку шумів дощ? – спитав Кікудзі.
– Хіба по телефону почуєш? Я не звернула уваги. Дивно, невже можна почути, як шумить дощ у вашому саду?”
Кавабата знову використовує прийом натяку (йодзю), який створює романтично-тужливий настрій («сумна принадність»), щоб допомогти читачам зануритися у внутрішній світ героїв, наче у власний. Ми відчуваємо сумну алегорію в словах Фуміко: «… невже можна почути, як шумить дощ у вашому саду?» – чи можна зрозуміти чужу душу? А можливо: чи можна вірити тому, що ти почув? Пам’ятаєте в Екзюпері: «головного очима не побачиш», значить, вухами – не почуєш? Побачити (почути, відчути) можна тільки серцем.
Образи у творі наче оживають у нашій уяві, красиві філософські й надзвичайно ліричні описи (використаний принцип міябі), змушують замислитися і викликають ніжні, іноді сумні почуття – у цьому особливості творчості Ясунарі Кавабата. Дослідниця Т. Григорьєва вважає, що: «Понять Кавабата Ясунари означает понять своеобразие японской литературы… он больше, чем кто-либо из современников, даёт возможность почувствовать то, что делает японцев японцами… даёт почувствовать какое-то необычное спокойствие, искренность. Люди находят в произведениях Кавабата большую тайну уравновешенности начал, ту сердцевину, позволяющую увидеть, сосредоточиться на малом, находить красоту в простом, казалось бы, явлении и через него постигнуть красоту как сущность мира. Он задерживает внимание на том, что они разучились замечать, и наполняет их сердца радостью. В этом его предназначение. Подобно Достоевскому, он верил, что красота спасёт мир. Это и есть концепция автора, по-своему отображённая в каждом из его романов. Недаром Нобелевскую премию ему присудили «за писательское мастерство, которое страстно выражает суть японского способа мышления, отображает дух национальной культуры.»

9. Узагальнююча бесіда:
– Як ви вважаєте, чому Фуміко зникає із життя Кікудзі?
Він неначе пройшов очищення, звільнився від спогадів дитинства, які псували йому життя. Можливо, тепер він стане щасливим! Фуміко демонструє красу справжнього, жертовного кохання.
– Журавлі в японській культурі – це символ щастя. Чи стали щасливими герої? Поясніть свою думку.
– Що дала Кікудзі зустріч з кожною із жінок?
Повість залишає відчуття незавершеності – Кавабата використав прийом недомовки, незавершеності, характерний для мистецтва хоку та танка – так знову проявляється світогляд дзен: не давати відповіді на запитання, спонукаючи нас до фантазії та роздумів. Такий прийом характерний і для європейської літератури постмодернізму. (СЛАЙД 12)

ПРИГАДАЄМО, що: хоку заборонено писати на політичні, релігійні теми та на тему кохання. Мацуо Басьо склав три правила написання хоку:
Сабі — зосередженість, спокійна радість самотності;
Сіфі — усвідомлення гармонії прекрасного;
Наусомі — глибина проникнення
– Чому повість «Тисяча журавлів» можна порівняти з хоку? (СЛАЙД 13)

– Поясніть сенс назви повісті.
10. Рефлексія:
– Що ж таке щастя? Чи залежить від нас власне щастя?
– Напишіть сенкан або хоку на тему «Щастя».

ІІІ. Підсумки уроку, оцінювання роботи учнів.
ДЗ: – дайте письмову відповідь на одне із запитань:
1) Яку роль у повісті виконує “сумна принадність речей”? Як у ній розкривається внутрішній світ японського народу?
2) Чому повість має відкритий фінал? Яким може бути її продовження?
(СЛАЙД 14)

Використані джерела:
1. Зарубіжна література 20ст. Посібник. 11 клас. Київ. Академія. 1998.
2. В.В. Паращич. Усі уроки світової літератури. 11 клас.
3. С. Бак. «Птах, який може долетіти до зірок…»
4. В.З. Зварич. «Розумом серця». Всесвітня література. №1, 1999.
5. Н.П.Марченко. «Чайна церемонія як спосіб розкриття японського національного характеру». Всесвітня література. №1, 1999р.
6. Повість Ясунарі Кавабата “Тисяча журавлів”. – http://osvita.ua/school/lessons_summary/in_lit/3414/
7. Втілення духу національної культури в повісті Я. Кавабати «Тисяча журавлів». – http://www.parta.com.ua/ukr/composition/view/489/
Відео:
http://www.youtube.com/watch?v=2joD_VF6LQQ&feature=related посуд
http://www.youtube.com/watch?v=ZF2X6OxkcPY&feature=related чайна церемонія

http://www.youtube.com/watch?v=7EasTwKDRnk&feature=related сад, японська музика
Музика:
http://mp3ostrov.com/?string=%DF%EF%EE%ED%F1%EA%E0%FF+%EC%F3%E7%FB%EA%E0&p=2

Черговий номер

Каєнко Олександр

Каєнко ОлександрУчитель-методист зарубіжної літератури Новоукраїнського НВК – гімназії «Лідер». Заслужений учитель України, відмінник освіти, лауреат …

Сич Леся

Леся СичВикладач зарубіжної літератури в Немирівському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія» та …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”