в школах України

Зимові пригоди Маленького Принца (фанфік)

Автор: Єгор Лініков, учень 6 класу Дібровської СЗШ Синельниківського району Дніпропетровської області,
Учитель. Черняєва Наталія Василівна

Давно це було чи ні, ніхто не знає. Колись на невеличкому астероїді, де проживав Маленький Принц, де ніколи не було свят, з’явилося справжнісіньке Різдво з колядками, щедрівками, різдвяною звіздою, дідухом, з величезною торбиною сміху, веселощів, солодощами та іграми.
А все почалося з чергової подорожі на планету Земля. І сталося це взимку, коли небо було прозоре і вкрите суцільним зорепадом. Тоді із зіркою спустився Маленький Принц прямісінько в пухнастий сніг в густому лісі, де на той час один із лісничих вибирав лісову красуню для своїх діточок. Маленькому Принцу було зовсім незрозуміло, чому дорослому чоловікові потрібно було рубати ялинку, віти якої припорошені снігом і в місячному сяйві виблискували справжніми смарагдами. Він хотів щось сказати дядечкові, та від холоду не зміг мовити жодного слова.
– Ти хто? – запитав Лісничий.
– Я, – тихо відповів хлопчик .
Але вмить Дід Мороз підняв догори свій посох. І тут разом все загуділо, завертіло,з’явилася Заметіль і розпустила своїх білих коней, які понеслись над Землею Новий рік зустрічати, Різдво кликати.
Шкода стало Маленького Принца чоловікові. Він взяв малого, пригорнув до себе:
– Не гоже малим дітям в лісі блукати в таку пору.
Та й пішов до саней. Незабаром вони прибули до невеличкого містечка, де проживав зі своєю родиною Лісничий. Зраділа дітвора татусевому подарунку,а найбільше веселилася маленька Марійка, якій було до вподоби гратися із незвичайним гостем.
Маленький Принц швидко відігрівся в теплій оселі серед гурту дітей , які вже прикрашали ялинку скляними кульками, різнобарвними стрічками і вогниками, що миготіли як справжні небесні зірочки. Тоді він запитав Марійку:
– Чому ялинку забрали із лісу?
– Хіба ти не знаєш? Незабаром Новий рік, а потім прийде й Різдво. Ми всі чекаємо цих свят.
– А що таке свято? – з подивом запитав Маленький Принц.
Марійка була найменшою донькою Лісничого, але й вона добре знала ці свята.
– Ти залишайся, і разом ми будемо рік Новий зустрічати ,різдвяних пісень співати. Свято, я гадаю, – це тоді, коли люди радіють, дарують один одному подарунки, обов’язково запрошують Діді Мороза, в якого є величезний мішок із забаганками всіх – всіх дітей.
– Ти що хочеш отримати від Діда Мороза? – запитала дівчинка.
– А хто такий Дід Мороз? – знову запитав хлопчик.
Не розумів Маленький Принц правил, які були на планеті Земля. Тоді Марійка взяла Маленького Принца за руку і підвела до вікна, де видно було все містечко ,яке починало занурюватися в святкове дійство.
– Ось бачиш, – мовила дівчинка. – Там на головній площі нашого міста стоїть величезна ялинка. Дійсно, Маленький Принц побачив дерево, яке сяяло незліченною кількістю маленьких зірочок. Йому стало приємно:
– Десь далеко сяє і моя зіронька .
– А там, поруч із ялинкою, наша ковзанка. Всі діти із задоволенням катаються на ковзанах, – продовжувала розповідати Марійка. Тут їхню розмову перервав грюкіт у двері, то були колядники:
Ой ішла Колядка
Вулицями в місті,
У стрічках сріблястих,
В світлому намисті.
Іскорки веселі
На сніг розсипала,
„Божий син родився!” –
Усіх сповіщала.
Маленький Принц чемно привітався із незнайомими хлопчиками та дівчатками, які стояли біля будинку. Всі вони весело посміхалися, щічки у всіх були рожеві, а очі випромінювали радість і тепло. Тут Маленькому Принцу стали зрозумілі слова маленької Марійки. Він повірив, що на планеті Земля живе справжнісіньке Свято. Ніде і ніколи йому не доводилося зустрічати так багато усміхнених і щасливих діточок. Сяйво дитячих усмішок розтопило залишки смутку, що десь в глибині душі нагадували йому про самотність .
Маленький Принц був сповнений дивовижними відчуттями, і це нагадувало йому хвилини, коли далека троянда ,його примхлива квітка , розпускала пурпурові пелюстки, а потім щось приємно боліло усередині. Так відбувалося і цього разу. Зцілення швидко настало, бо несила було відірватися від цього святкового дійства.
Так, Маленький Принц зрозумів, що Земля – найдивовижніша і найзагадковіша планета. Недаремно він вкотре завітав сюди, маючи надію на зустріч із справжніми друзями. Цього разу він привезе на свій астероїд справжні свята, які йому подарувала маленька україночка Марійка зі своїми друзями.

Черговий номер

«ЗЛ» №7-8

Дорогі вчителі, у другій половині серпня вийде у світ спарений номер журналу «ЗЛ» №7-8 (липень-серпень)! У …

АБОНЕМЕНТ

Вітаю, дорогі освітяни! З вами Дмитро Лебедь, видавець та головний редактор журналу «Зарубіжна література в …

Бойко Людмила

Бойко Людмила БорисівнаВчитель української мови та літератури навчально-виховного об'єднання №6 м. Кропивницького Сертифікований вчитель-експерт Microsoft, тренер …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”