Назад в минуле (фанфік)

Автор: Наглюк Катерина, учениця 7-Б класу Смілянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №10
Вчитель: Маслюк В.М.

Минуло багато часу, Кай та Герда вже забули про Снігову Королеву та перешкоди, які були на їхньому шляху. Кай працював ковалем у кузні під назвою «Лігво». Герда займалась своєю найулюбленішою справою: доглядала за квітами в квітковому магазині.
Наближався Новий рік. Бабуся готувала різні страви, а Герда їй охоче допомагала. Кай вийшов на вулицю , щоб запалити вогники на ялинці. Раптом здійнялася сильна снігова буря, в Кая запаморочилось в голові, закололо в серці і він знепритомнів.
Прийшовши до тями, Кай ледь чутно запитав :
– Що зі мною сталося, де я знаходжусь ?- ці питання турбували його.
Він прокинувся від болю в серці і в чужій хатині. Тут почувся скрегіт дверей, увійшов маленький чоловічок. Каю він здався знайомим. Чоловічок промовив:
– Каю, я все знаю !!!
– Звідки ви знаєте моє ім’я, і що ви знаєте ? – промовив наляканий Кай.
– Я все про тебе знаю ! Навіть більше, ніж ти про себе ! Пам’ятаєш Снігову Королеву і про льодинку в серці? Так ось, вони дають про себе знати, льодинка росте і стає все більшою і тому твоє серце болить сильніше?
– І що мені робити ? – запитав Кай.
– Потрібно відправлятись до палацу Снігової Королеви.
– Хто ти такий і чому я повинен тобі довіряти ?
– Я Альфредо, друзі називають мене просто Альф. Я був колись охоронцем Снігової Королеви, але це в минулому. Вона вигнала мене з охоронців. Мене повинні були стратити та я втік. Про тебе знають всі, хто знає лиху королеву. Не бійся, я тобі допоможу, крім мене тобі ніхто не допоможе. Ми знайдемо зілля в Снігової королеви , ти вип’єш його, і льодинка розтане в твоєму серці назавжди.
– А якщо вони нас зловлять, то вб’ють?- запитав Кай.
– Я знаю потайний хід в палац, який відомий тільки мені. Все , ми не маємо часу на розмови, потрібно діяти, – промовив Альф.
Кай навіть забув про бабусю та Герду, які дуже переживали за нього. Герда не могла покинути бабусю саму, тому залишилася з нею вдома і надіялись на краще. Тим часом Кай та Альф вже проїхали більшу частину шляху. Все було добре , вони їхали лісом ,але тут щось вибігло з кущів. Альф зрозумів , що потрібно взяти зброю.
– Що це таке? – сказав Кай.
– Це «щось», – Альф завжди називає так все невідоме.
«Щось» наближалося все ближче і ближче. «Щось» піднялось. Це був кентавр, людина-кінь. Тобто напів людина, напівкінь.
Кентавр промовив:
– Пливітики, мене звати Ном, я кентавл.
Кай та Альф зареготали , але швидко взяли себе в руки і відповіли:
– Привіт, я Альф, а це Кай – ми раді тебе бачити. Звідки ти взявся в такий пізній час ?- звернувся до кентавра привітно Альф.
Ном, недовго думаючи, відповів:
– Мені стало сумно, і я вилішив плогулятись. Коли побацив вас , то дузе зладів. Куди ви плямуєте ? – запитав кентавр.
Альф розповів все до останнього.
У Нома заблищали очі:
– Мозна з вами, я найкращий стлілок в лісі. Не звелтайте увагу на мою калтавість, це у мене з дитинства.
Кай відповів:
– Приєднуйся, ти нам дійсно дуже допоможеш, ти сильний, швидкий та досконало володієш зброєю.
– Зацекайте, – відповів Ном.
– Я повинен попередити свою сім’ю , адже вони турбуватимуться.
– Добре! Зараз ми поїдемо до твого будинку. Показуй дорогу, – сказав Альф і рушив з місця до будинку сім’ї Нома.
Кай теж згадав про бабусю та Герду.
– Як я міг забути про них , я не повідомив ні Герді ні бабусі, де я. А в бабусі на додачу хворе серце. Вони переживають за мене, – сказав Кай Альфу та Ному.
– Я з не сказав вам, у мене є цалівне зелкало целез нього ти, Каю, мозес зв’язатися зі своєю сім’єю, – з радістю повідомив Ном.
– Чого ж ти мовчав, Номе!
Альф ще швидше поїхав до будинку родини Нома.
– Ну, ось ми і приїхали.
Небагато часу минуло, і Ном повернувся до друзів з чарівним дзеркалом.
– Герда з бабусею вдома, мені потрібно дзеркало, щоб повідомити їй про все,- промовив Кай.
Ном поставив дзеркало на землю і виголосив:
– Чалівне дзеркало, покази бабусю та Герду, лідних Кая!
Дзеркало показало Герду та бабусю.
Кай швидко підбіг до дзеркала і голосно скрикнув:
– Гердо!
– Хто це ? – вигукнула у відповідь Герда.
– Це я, Кай! Поглянь в дзеркало, яке знаходиться у вітальні.
Герда підійшла до дзеркала і сказала:
– Де ти, Каю ?
– Це дуже довга історія, ми їдемо до палацу Снігової Королеви.
Ном втрутився в розмову:
– Пливітики , я Ном. Гердо, ти така класуння.
– Дякую, – відповіла Герда, поправляючи волосся.
Кай сказав !
– Не потрібно, Гердо, переживати за мене, я в безпеці, в мене є вірні друзі, які піклуються про мене.
– Каю , чому ти їдеш до Снігової Королеви, відповідай ?
Кай розповів все: про біль в серці із – за залишків льоду у ньому, про зілля, яке його врятує , про Нома і про Альфредо.
– Все, Гердо, немає більше часу на розмови, потрібно їхати!
– Не переживай за мене, все буде добре! – крикнув Кай, закінчивши розмову.
Всі сіли в сани та помчали до палацу. Вони летіли швидко, як тільки могли, серце Кая боліло ще більше. Завірюха була дуже сильна.
Ось вже і з’явився палац Снігової Королеви. Вони зупинилися. Ближче не можна було під’їжджати, охорону посилили після втечі Альфредо.
– Ному, залишайся з Каєм, його біль посилюється, все потрібне для нього лежить в коробці в лівій частині саней королеви, я спробую дістати.
Ном і оком не змигнув, так швидко повернувся Альф.
Кай був непритомний.
– Номе, чому ж ти стоїш, швидше напувай Кая зіллям.
Друзі напоїли хлопця, але він не приходив до тями. Вони були збентежені і не здогадувалися, що льодинка повинна розтанути згодом, і тоді Кай опритомніє.
– Потрібно теплий одяг, щоб Кай зігрівся. Я піду до палацу, там спробую щось знайти, – сказав Альф.
– Нікуди ти не підеш, Альфе, ти думав, що ти хитрий? Ми знали, що ти приведеш Кая сюди, щоб здобути зілля. Ти думав ніхто не знав, що ти весь цей час жив в хатині біля лісу? Ти був нашою приманкою. Зараз моє військо вб’є тебе та твоїх друзів! – пролунав грізний голос Снігової Королеви.
Здійнявся сильний вітер, закружляли сніжинки, збільшуючись в розмірах. Сніжне військо зійшлося в двобої з кентаврами, адже вони якраз вчасно прийшли на допомогу своєму родичеві.
Це був жорстокий бій, не всі кентаври вижили.
Ном хотів знищити королеву. Він став позаду трону королеви та встромив палаючий меч в її льодяне серце.
Снігова королева вмерла, і все її військо враз зникло.
– Схоже, воно було не справжнє, ось чому ми не могли їх подолати, – промовив Ном.
Коли королева стала не довіряти своїм охоронцям, вона наклала на них закляття. З того часу охоронці слухали тільки її.
Як тільки все владналося, зразу ж прокинувся Кай, адже зілля і теплий одяг зробили свою справу. Але найбільше в спасінні Кая допомогла дружба та взаємодопомога. Ном разом з іншими кентаврами повернулися до своїх родин.
Бабуся з Гердою приготували пиріг на знак вдячності за спасіння Кая. Бабуся, Кай та Герда запропонували жити Альфу разом з ними. Альф радо погодився. Кай та Герда стали найкращими друзями з Альфом.
Вони дуже часто згадували цю подорож, сидячи разом перед каміном та дивлячись на химерний танок полум’я.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь