Огляд життєвого і творчого шляху Антона Павловича Чехова

Автор: Попазова Марія Іванівна, викладач І категорії Київського технікуму менеджменту транспортного будування
Презентація до уроку

Popazova_Chexov

Мета: ознайомитистудентів із основними біографічними відомостями і особливостями творчості Чехова;систематизувати знання про життя і творчість письменника; розвивати навички роботи з бібліографічним матеріалом, ведення лаконічних записів, вдумливе ствавлення студентів до навчального матеріалу; виховувати інтерес до творчості письменника.
Тип уроку: урок-екскурсія.
Обладнання: портрети А. П. Чехова, ілюстрації до життя і творчості письменника, виставка книг письменника.
Епіграф: У французів три письменники: Стендаль, Бальзак, Флобер, ну, ще Мопассан, Але Чехов – кращий за них.
Л. Толстой

Структура заняття:
І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.
1. Проблемні питання;
ІІ. Актуалізація навчальної діяльності.
ІІІ. Оголошення теми, мети та епіграфа заняття.
ІV. Формування нових знань та вмінь.
1. Екскурсія по життєвому і творчому шляху драматурга 1-13.
V. Узагальнення набутих знань
1. Завдання на повторення.
2. «Коло ідей» (бесіда над проблемними питаннями).
V. Підведення підсумків.
1. Визначити значення афоризмів А. Чехова
2. Складання таблиці.
VI. Домашнє завдання.
І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.
Підготувати повідомлення про життєвий і творчій шлях письменника; відповідати на запитання.
1. Проблемні питання (записані на дошці).
– У чому ж основна причина того, що Чехов продовжує жити з кожним новим поколінням?
– Якою ж була ця людина, яка змогла завоювати серця багатьох поколінь?

Хід заняття
 
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.
Вступне слово вчителя:
Ми продовжуємо розгядати драматургію кінця ХІХ- поч. ХХ століть. І сьогодні розглядаємо творчість видатного російського драматурга Антона Павловича Чехова. Письменника газета «Правда» у 1944 році назвала «Великим учителем красоты и правды».
– Чи знайоме Вам це ім’я?
– Які твори Ви вивчали і які з них Вам відомі?

ІІІ. Оголошення теми, мети та епіграфа заняття.
– Тема нашого заняття: «Огляд життєвого і творчого шляху Антона Павловича Чехова».
– Мета заняття: систематизувати знання про життя і творчість письменника, ознайомити студентів з його творчою теорією; розвивати навички роботи з бібліографічним матеріалом, ведення лаконічних записів, уміння і навички аналізу творів малого епічного жанру.
– Епіграф нашого заняття: «У французів три письменники: Стендаль, Бальзак, Флобер, ну, ще Мопассан, Але Чехов – кращий за них.» (Л. Толстой).
Учитель. Пригадайте значення таких понять: жанри і роди літератури, епічні жанри, малі епічні жанри.
Словникова робота.
З’ясувати значення понять: сатирична проза, лірична проза, інтонація, ліризм, підтекст, вульгарність, рутина, чиношанування.

ІV. Формування нових знань та вмінь.
1. Екскурсія сторінками життєвого і творчого шляху А. П. Чехова, видатного прозаїка, драматурга.

Екскурсія 1. Таганрог. Дитинство і гімназійні роки.
17 січня 1860 року народився в Таганрозі, невеличкому портовому місті на березі Азовського моря. Прадід був кріпаком, і тільки дід зміг отримати «вільну». Батько ж був дрібним торговцем, він примушував сина сидіти в лавці. Згодом Чехов писав: «В дитинстві у мене не було дитинства». Батько був Людиною талановитою, особливо захоплювався співом (служив регентом у церковному хорі) і своїх дітей примушував співати у хорі.
Навчався Чехов спочатку в грецькій школі, а потім ­­– у гімназії. З дитинства дуже любив театр. В родині влаштовувались власні вистави. У цей час з’являються і перші літературні проби (драма «Безбатькіщина», інші п’єси).
Рятуючись від кредиторів, батько переїздить до Москви, а Антон близько трьох років живе у Таганрозі, ще й змушений заробляти на життя (працював репетитором).

Екскурсія 2. Москва. Університет і початок літературної діяльності.
Восени 1879 року переїжджає до Москви. Отримавши стипендію від таганрозького міського управління, вступає на медичний факультет Масковського унівеститету.
Студентом у пошуках заробітку співпрацює з гумористичними журналами «Стрекоза», «Будильник», «Сверчок», «Глядач» та інших під псевдонімами: «Антошка Чехонте», «Брат мого брата», «Людина без селезінки», «Антон Ч.», «Лікар без пацієнтів». Гумор письменника непомітно переростає в сатиру («Хамелеон», «Унтер Пришибєєв» тощо). Його твори швидко стають популярними. Лише за перші п’ять років своєї письменницької діяльності він написав близько 400 оповідань.
Ранній період творчості закінчився публікуванням перших збірок його оповідань: «Казки Мельпомени» (1884).

Екскурсія 3. Петербург.
У 1886 році, Чехов одержує підбадьорливого листа від письменника Д. В. Григоровича, їде в Петербург, виразити свою повагу й вдячність. У Петербурзі він неочікувано отримує запрошення на роботу від знаменитого видавця А. С. Суворина в газеті «Новий час».
Збірки творів цього часу – «Строкаті оповідання» (1886 р.), «Невинні розмови» (1887р.). З початком регулярного співробітництва з газетою Чехов відмовляється від псевдоніма й підписується повним ім’ям.
В 1887 році ставиться перша п’єса Чехова «Іванов». Уперше вона була поставлена в Москві в театрі Корша, дуже популярного в московської публіки.

Екскурсія 4. Лікар Чехов.
Після закінчення університету займається медичною практикою. До нього, за спогадами сучасників, ходили лікуватись «так же просто, как ходять в бесплатную лечебницу для приходящих больных». Практикував він у селі під Москвою й захопився медициною настільки, що мріяв написати докторську дисертацію «Лікувальна справа в Росії». Працюючи земським лікарем, мав можливість зібрати великий життєвий матеріал для майбутніх творів.
Екскурсія5. Літературна справа.
1887 рік – збірка «В сутінках». До Чехова приходить слава. Академія наук присуджує йому Пушкінську премію.
1888 рік – постановка першої п’єси «Іванов».
У цей період Чехов так писав про свої переконання: «Моё святое святых – это человеческое тело, здоровье, ум, талант, вдохновение, любовь и абсолютнейшая свобода, свобода от силы и лжи, в чем бы последние две ни выражались», «Беспринципным писателям или, что одно и то же, прохвостом я никогда не был».
1888 рік – повість «Степ», у якій туга за красою, що гине, і надія на щастя.

Екскурсія 6. Поїздка на Сахалін.
В 1890 році Чехов відправляється в Сибір, щоб потім відвідати острів Сахалін -місце заслання засуджених на каторгу. Подорож по сибірських річках і шляхам письменник у всій повноті відобразив у нарисах “По Сибіру”.
Звитяжна робота була проведена Чеховим на Сахаліні. Він зробив перепис населення острова, склавши близько 10 тисяч статистичних карточок. Була зібрана величезна кількість документального матеріалу про працю, побут сахалінських каторжників і місцевих мешканців, про тюремних начальників і чиновницького свавілля. Чехов відвідував в’язниці, докладно вивчав їхній технічний і санітарний стан, зустрічався й розмовляв із великий кількістю людей. Після повернення із Сахаліну Чехов систематизував свої записи й написав книгу «Острів Сахалін». Цей твір викликав величезний резонанс у Росії. На Сахалін звернули увагу офіційні особи. Міністерство юстиції й Головне тюремне управління відрядили на Сахалін своїх речників. Сахалінський лікар Н. С. Лобаслобан, відзначав: «З легкої руки Чехова Сахалін стали відвідувати як росіяни, так і іноземні дослідники».
Маршрут Сахалінської подорожі такий: з Ярославля по Волзі до Казані, потім по Камі до Пермі, звідти по залізниці до Тюмені, а потім через увесь Сибір на тарантасі й по річках. На Сахаліні Чехов пробув більше трьох місяців, потім через Індійський океан, Середземне й Чорне моря, відвідавши Японію, Гонконг, Сінгапур, Цейлон, Константинополь, прибувши в порт Одеси, він на потязі повертається в Москву.
Через якийсь час з’являються нарисові записки «Із Сибіру» і «Острів Сахалін2, а також такі твори, як «Гусєв», «Баби», «У засланні», «Оповідання невідомої людини», «Убивство».

Екскурсія 7. Україна в житті Чехова.
Вчитель: Ви, мабуть, помітили, що в творчості видатного російського письменника А. П. Чехова виразно звучить українська тема «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературну, музичну і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Т. Шевченко», – писав Чехов.
«…Я в дитинстві не розмовляв інакше, як по-малоросійськи».
Українська мова постійно звучала в родині Чехова. Сам Антон Павлович у листуванні з друзями не раз називав себе українцем. 1902 рік, розмовляючи на Білій дачі з Горьким і Лазаревським, він зізнався: «Я справжній малоросс, я в дитинстві не розмовляв інакше, як по-малоросійськи».
Ставши письменником, Чехов обрав Україну місцем літнього відпочинку, відвідав Харківську та Полтавську губернії. У Львові він придбав твори Т. Шевченка, видані українською мовою. У 1888-1889 рр. Чехов відпочиває у Сумах: мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією. У Сумах похований його брат, художник Микола Чехов. Ця подія сильно подіяла на Чехова, він, незабаром після похорону, їде з Луки, починає збиратися за кордон, але опиняється в Одесі. Тут гастролював Малий театр, і Чехов знайомиться з молодою артисткою Пановою, за яку згодом, уже в Москві, його намагаються безуспішно сватати.
Влітку 1888 р., коли драматург відпочивав на дачі під Сумами, трапилася нагода побувати на Полтавщині, побачити знаменитий Сорочинський ярмарок. Про красу отих місць писав Чехов: «Долина річки Псла з Сарами і Рашівкою значно різноманітніша, багатша змістом і барвами за ялтинські краєвиди».

Екскурсія 8. За кордоном.
1891 р. Географія мандрівок Чехова значно розширилась. Разом із Суворіним їдуть в Західну Європу й відвідують Відень, Болонью, Венецію, від якої Чехов приходить у захоплення, а також Флоренцію, Рим, Неаполь, де письменник зробив сходження на Везувій. З Ніцци Антон Павлович відправляється в Монте-Карло, де програє в рулетку 900 франків, потім у Париж. У зв’язку із загостренням туберкульозу, на який він захворів ще в студентські роки, зиму 1897-1898 рр. він за порадою лікарів проводить на півдні Франції.

Екскурсія 9. Меліховський період.
В 1892 році Чехов купляє маєток у Мелихово. Давня мрія жити в селі, бути землевласником здійснилася. Садиба знаходилася в селі Мелихово Серпуховского повіту Московської губернії, була в запущеному стані, але обійшлася Чехову відносно недорого. Так, у березні місяці родина, що складається з батька, матері, сестри Марії й самого Антона Павловича переїхали в Мелихово. Перший час із ними живе молодший брат Михайло. Відразу почалися роботи з облаштування будинку, території. Чехов з величезним ентузіазмом узявся за діло, нове життя захоплювало його. У чеховському будинку в кожного була своя господарча роль: Павло Єгорович, благообразний старий, колись суворий, вимогливий і до деякої міри деспотичний вихователь, тепер цілком визнавав верховенство Антона Павловича. У його задачі входив догляд за садом. Матір, Євгенія Яківна, господарювала, вставала раніше й лягала пізніше всіх. Сестра Марія займалася городом, при цьому вона регулярно їздила в Москву, тому що працювала вчителькою в гімназії. Михайло займався польовим хазяйством, він навіть перевівся на службу в Серпухов, щоб бути ближче до Мелихова. Павло Єгорович починає вести свій щоденник – лаконічний літопис мелиховской життя, що відображає стан природи, господарства, візити численних гостей, приїзди й від’їзди рідних.
Мелиховский період – це не тільки натхненна літературна праця Чехова й активна медична практика, це колосальна громадська діяльність письменника. Під час холерної епідемії Чехов працює земським лікарем, обслуговує 25 сіл. Відкриває на свої кошти в Мелихове медичний пункт, приймаючи безліч хворих і постачаючи їх ліками. У Мелихові і його околицях Чехов будує три школи для селянських дітей, дзвіницю й пожежний сарай для селян, бере участь у прокладанні шосейної дороги на Лопасню, клопоче, щоб на лопасненскій залізничної станції стали зупинятися швидкі поїзди й там же домагається відкриття пошти й телеграфу. Крім того, організує посадку тисячі вишневих дерев, засіває голі лісові ділянки модринами, в’язами, кленами, соснами й дубами.
У Мелихові Чехову приходить ідея створення громадської бібліотеки в рідному Таганрозі. Письменник жертвує туди більше 2- ох тисяч томів власних книг, серед яких чимало унікальних видань із автографами музейної цінності, а також складає для бібліотеки галерею портретів діячів науки й мистецтва. Згодом Чехов постійно відсилає в бібліотеку закуповувані їм книги, причому в великих кількостях.
Незважаючи на важку дорогу (іноді від станції доводилося йти пішки 12 верст), до Чехових безупинно наїжджали гості. Часто бував художник Левитан, черпаючи натхнення в скромних мелиховских краєвидах, гостювали багато письменників, артисти, музиканти, люди науки, старші брати з родинами, родичка з Таганрога. Приїжджали акторки: О. Л. Книппер, Т. Л. Щепкина – Куперник, Д. М. Мусіна- Пушкіна. Часто навідувалися подруги Марії Павлівни художниці Хотяинцева й Дроздова, і, звичайно, Ліку Мизинова.
Взагалі у мелиховский період (1892 – 1898 р. р.) створені: «Палата № б», «Людина у футлярі», «Жіноче царство», «Випадок із практики», «Ионич», «Аґрус», написаний великий «сільський цикл» творів, такі як «Мужики», «На підводі», «Нова дача», «У службових справах», повість «Три роки», п’єси «Чайка», «Дядя Ваня». Саме в ці роки Чеховим написане понад півтори тисяч листів до різних адресатів.

Екскурсія 10. Життя в Ялті.
У травні 1898 року Чехов повертається на батьківщину і їде в Мелихово. Тут він живе до вересня, поки не почалася осіння вогкість, а потім їде в Ялту. Там Чехов купує ділянку землі у двох кілометрах від набережної в селі Аутка. У жовтні Чехов довідається про смерть батька. Він пише сестрі: «.. Смутна новина, цілком несподівана, засмутила й потрясла мене глибоко. Шкода батька, шкода всіх вас… Мені здається, що після смерті батька в Мелихові буде вже не те житло, точно із щоденником його припинилося й перебіг мелиховского життя». У Ялті Чехов починає будівництво будинку. Гроші на будівлю з’явилися від продажу творів відомому книговидавцеві Марксу. Незабаром по проекту архітектора Шаповалова була побудована прекрасна дача. (Чеховський сад) Чехов із захватом займався благоустроєм ділянки, саджав дерева. Зима 1899 року в Криму була надзвичайно суворою, зі снігом, морськими бурами. Письменник занудьгував про Москву, де в цей час із успіхом ішли його п’єси, кипіло творче життя. Навесні він їде в Москву, потім у Мелихово. Але, наприкінці серпня знову опиняється в Криму. Маєток у Мелихові продане, і Чехов з матір’ю й сестрою остаточно перебирається на проживання в Ялту. Тут він починає активну громадську діяльність: як місцевий житель, він обирається в члени піклувальної ради жіночої гімназії, жертвує 500 рублів на будівництво школи в Мухолатці, клопоче про устрій першої біологічної станції. У Ялті, будучи сам важко хворий туберкульозом, працює в Піклуванні про приїжджих хворих. У той час дуже багато сухотних приїжджало в Ялту, причому майже без грошей, тільки тому, що були обізнані про Антона Павловича Чехова, який допомагає влаштуватися й навіть може поклопотатися про посвідку на проживання для людей єврейської національності.

Екскурсія 11. Кохана жінка письменника.
Навесні 1900 року в Крим приїжджає на гастролі Московський Художній театр. Чехов відправляється в Севастополь, де спеціально для нього дають “Дядька Ваню”. Пізніше театр переїжджає в Ялту, і в будинку на Аутке починають збиратися найцікавіші люди: Бунін, Горький, Куприн; щодня в Чехових – уся театральна трупа. Незабаром театр повертається в Москву. Але вже в липні Ольга Леонардівна Книппер,ведуча акторка МХТ, перша виконавиця ролей у чеховських п’єсах, з якою Чехов познайомився на репетиціях в 1898 році й згодом активно переписувався, знову їде в Ялту гостювати в письменника. Вони проводять разом увесь липень, і за цей час визначається їхнє подальше спільне життя.

Екскурсія 12. Останні роки життя.
Зиму 1900-1901 р. м. Чехов перебуває в Ніцці, на лікуванні, потім їде в Італію, а в лютому вертається в Ялту. 25 травня А. П. Чехов і О. Л. Книппер вінчалися. Відразу після весілля Ольга Леонардівна везе чоловіка в Уфимскую губернію на кумис – вважалося, що він допомагає при сухоті. Чехов уже дуже слабшав, але незважаючи на болісну хворобу, він продовжує писати, зустрічатися з людьми, допомагати всім, кому тільки можна. «Я нехтую лінь, як нехтую слабкість і млявість душевних рухів», – сказав він якось сам про себе. Написана й поставлена п’єса «Три сестри» (1901 р.). Чехов в основному живе в Ялті, хоча осінь і вітряна вогка зима, проведені в погано опалювальному будинку, не додають Антону Павловичу здоров’я. У листопаді 1901 р. він пише дружині: «У мене в кабінеті звичайна температура + 12 і рідко буває + 13. Каміна топити не можна, тому що в мене від каміна очі болять. А при 12 градусах працювати важко». Подружжя не бачилося по кілька місяців, тому що Ольга Леонардівна була зайнята в театрі, а Чехов вимушений був перебувати в Ялті по приписанню лікарів. Розлуки ці були болісні для обох. Чехов писав дружині: «Якщо ми тепер не разом, то винуваті в цьому не я й не ти, а біс, що вклав у мене бацил, а в тебе любов до мистецтва». Взагалі, переписка Чехова із Книппер – це приголомшливе свідчення їх взаємостосунків: стільки в них ніжності, любові, поваги, турботи один про одного, іноді погано приховувану біль від неможливості бути разом. У листах відбита історія розвитку Московського Художнього театру, де Чехов – його головний автор, а Книппер – виконавиця головних ролей; цікавий обмін думками про літературу, письменників, акторів, взагалі на загал про художнє життя того часу. Герої листів – Горький, Бунін, Толстой, Станіславський, Немирович-Данченко, Шаляпін, Комиссаржевска, Мейерхольд й інші відомі особистості. Іноді Чехов навідувався в Москву.
В 1904 році ставиться ще одна п’єса Чехова «Вишневий сад». Книппер грає Раневску. Як і роль Маши в «Трьох сестрах», роль Раневскої стала вершиною творчого зльоту акторки. «Вишневий сад» – це останній твір великого письменника й драматурга. Туберкульозний процес посилюється настільки, що в травні 1904 року Чехов залишає Ялту й разом із дружиною їде в Баденвейлер, відомий курорт на півдні Німеччини. Але про видужання не могло бути мови, тут Чехов тільки на час полегшив свої страждання.
15 липня (1-го по ст. стилю) о другій годині ночі Чехов відчув себе особливо погано. Доктору, що приїхав на виклик, він сказав твердо: «Я вмираю». Потім попросив принести шампанського, не кваплячись осушив келих, ліг, повернувшись на лівий бік, і незабаром помер.

Екскурсія 13. Оповідання Чехова.
Творчість письменника розвивалась в двох жанрах – невеликого оповідання (новели) і ліричної драми.
За роки творчої діяльності жанр оповідання був доведений письменником до досконалості, багато його оповідань стали шедеврами літератури.
У ранніх творах Чехова не було ще тієї глибини зображення героїв, інколи використовувався вимушений гумор. Поряд із побутовими оповіданнями письменник пише оповідання широкого суспільного значення.

V. Узагальнення набутих знань
1. Завдання на повторення.
Уточніть послідовність по життєвому і творчому шляху Чехова.
Методичний коментар: цей прийом передбачає закріплення теми заняття, тобто життєвий і творчий шлях драматурга.
1. 17 січня 1860 року в південноросійському невеличкому провінційному місті Таганрозі народився А. П. Чехов.
2. Через різке погіршення стану здоров’я письменник більшу частину року проводить у Ялті в будинку на горі.
3. Написав оповідання «Товстий і тонкий», «Хамелеон», «Зловмисник».
4. Навчався у Таганрозькій гімназії.
5. Почав писати для театру та співпрацює з Московським художнім театром.
6. Купив маєток у с. Меліхово (під Москвою), де жив із членами родини.
7. Господарство повністю вела мати, добрий і лагідний антон допомагав їй.
8. Одружився з Ольгою Кніпер.
9. Студент Чехов почав писати і друкуватися в різних виданнях, зокрема в гумористичних журналах. Навчався на медичному факультеті Московського університету.
10. Коли було потрібно, хлопець працював у крамниці суворого батька.
11. Здійснив тривалу подорож на Далекий Схід.
12. Помер Чехов у липні 1904 року на німецькому курорті Баденвайлир.
2. «Коло ідей» (бесіда над проблемними питаннями).
Методичний коментар: цей прийом передбачає залучення всіх студентів до обговорення проблем заняття.
Проблемні питання (записані на дошці).
– У чому ж основна причина того, що Чехов продовжує жити з кожним новим поколінням?
– Якою ж була ця людина, яка змогла завоювати серця багатьох поколінь?

V. Підведення підсумків
1. Визначити значення афоризмів А. Чехова:
«Искусство писать – это искусство сокращать»;
«Краткость – сестра таланта».
М. Горький про Чехова писав: «Никто не понимал так ясно и тонко, как Антон Чехов, трагизм мелочной жизни, никто до него не умел так беспощадно правдиво нарисовать людям позорную и тоскливую картину их жизни в тусклом хаосе мещанской обыденности».
Особливість оповідань Чехова так охарактеризував Л. Толстой: «Чехова как художника нельзя даже сравнивать с прежними русскими писателями – с Тургеневым, Достоевским или даже со мной. У Чехова своя собственная форма… Смотришь – человек будто без всякого разбора мажет красками, какие попадаются ему под руку, и никакого как будто отношения эти мазки между собою не имеют, но отойдешь, посмотришь – и в общем получается удивительное впечатление: перед вами яркая неотразимая картина».
– Як ці вислови характеризують творчість А. Чехова?
2. Складання таблиці.
Гумористичний жанр
Журналістська діяльність
1. Комічний календар і різноманітні пророкування.
1. Веде детальний календар в ж. «Будильник» (березень-квітень 1881).
2. Комічні об’яви.
2. Відкриває в ж. «Зритель» «Контору об’яв Антоші Чехонте» (1881), друкує «Комічні реклами та об’яви» в ж. «Будильник» (1882).
3. Запитання й відповіді.
3. Запитання ц відповіді друкує в ж. «Весельчак» (1883). Приклад: «Де можна стоячи стояти? – В участку».
4. Підписи до малюнків.
4. Підписи до малюнків: «Лише знайти 10 тем до оповідань, ніж один порядний підпис» (1885).

VI. Домашнє завдання.
Повторити біографію письменника;
Прочитати твір «Вишневий сад».

Література
1. Мухін В. О. Вивчення зарубіжної літератури. 10 клас. – Харків; Веста: Видавництво «Ранок», 2004. – 144. – (Серія «Авторський урок»).
2. Нетрадиційні уроки: Зарубіжна література 5-12 класи / укладач Л. І. Нечволод. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008. – 224 с.
3. Сахарова Е. М. Антон Павлович Чехов (1860-1904). Памятка читателю и материалы в помощь библиотекарю. – М. 1954 г. – 83 с.
4. Соломка Л. Інтерактивні форми роботи на уроках зарубіжної літератури в 10 класах // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, 2007, № 4. – 41-41 с.
5. Чехов А. П. Фотовыставка. 32 листа. 3-е издание, исправленное и дополненное, подготовил А. М. Гордин. Изкомбинат «Художник РСФСР», 1976 г.
6. Шубин Б. М. Доктор А. П. Чехов. Изд. 3-е, доп. М.: Знание, 1982. – 176 с., ил.